СТОЧИТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

точи́ти «лити, випускати (рідину), цідити; розводити (теревені); провадити (війну)»

псл. točiti «пускати, бігти, текти; гнати», каузатив від *tekti «текти»;
р. точи́ть «випускати (рідину)», бр. [тачы́ць] «наливати», др. точити «виділяти вологу, проливати», поточити «відіслати, вислати, вигнати», п. toczyć «проливати», ч. točiti «лити, цідити», слц. točit’ «цідити, наливати», схв. то̀чити «наливати, лити; текти, литися», слн. točíti «лити», стсл. точити «випускати (рідину); гнати, переслідувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заточи́тися «втратити рівновагу; з’їхати, сповзти вбік»
наточи́тись «набитися, налетіти»
оточи́ти
потока́нити «запроторити»
сточи́ти «зрушити назад»
сточи́тися «скотитися»
сто́чки «злиті разом залишки»
тока́нитися «викочуватися»
точи́тися «текти, витікати; тривати, тягтися; хитатися; посуватися назад»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тачы́ць «наливати» білоруська
точити «виділяти вологу, проливати» давньоруська
поточити «відіслати, вислати, вигнати» давньоруська
toczyć «проливати» польська
točiti «пускати, бігти, текти; гнати» праслов’янська
*tekti «текти» праслов’янська
точи́ть «випускати (рідину)» російська
то̀чити «наливати, лити; текти, литися» сербохорватська
točit' «цідити, наливати» словацька
točíti «лити» словенська
точити «випускати (рідину); гнати, переслідувати» старослов’янська
točiti «лити, цідити» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.