СПРИТ — ЕТИМОЛОГІЯ

сприт «спритність»

не зовсім ясне;
може бути запозиченням з польської мови, в якій п. spryt «спритність, меткість, проворність» не дуже переконливо виводиться (Brückner 510) від фр. esprit «розум, дотепність; дух; спритність, вправність, кмітливість», яке походить від лат. spīritus «душа, дух; життєва сила»;
можливе також пов’язання (Mikl. EW 266) з р. прыть «прудкість, спритність», бр. [прыць] «тс.», п. ст. pryciać «поспішати», зіставлюваними з лит. sprū́sti «ковзнути», гот. sprautō «швидкий», або з р. пруд «став», укр. прудки́й чи з болг. при́п(к) ам «біжу»;
бр. спрыт «спритність, вправність»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

спритки́й «жвавий, моторний»
спри́тний
спри́тник «спритна людина»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
прыць «тс.» білоруська
спрыт «спритність, вправність» білоруська
при́п(к) ам «біжу» болгарська
sprautō «швидкий» готська
spīritus «душа, дух; життєва сила» латинська
sprū́sti «ковзнути» литовська
spryt «спритність, меткість, проворність» польська
pryciać «поспішати» польська
прыть «прудкість, спритність» російська
пруд «став» російська
прудки́й українська
esprit «розум, дотепність; дух; спритність, вправність, кмітливість» французька
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.