СПОЯТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
пая́ти
не цілком ясне;
пов’язувалось (Преобр. ІІ 31; SW VI 310; Machek ESJČ 427) з пи́ти, пої́ти (пор. упиватися (зубами, пазурами));
порівнювалось (Petersson BSl. Wortst. 88) з дінд. yāuti «прив’язує», yutáḥ «прив’язаний»;
р. пая́ть, бр. пая́ць, др. паяти «кувати», п. spoić, spajać, ч. pájeti «паяти», слц. pájat’, болг. споя́вам, м. споjува, схв. спòjити, слн. spájati «тс.», стсл. съпоити «з’єднати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпа́йка
па́йка
пая́льний
пая́льник
пая́льщик
па́яний
перепа́йка
припа́й
«метал або сплав для паяння; [смуга землі між крутим морським берегом та водою]»
припа́йка
припі́й
розпа́йка
спай
спа́йка
спа́йність
спаю́н
«колодій»
спая́ч
«паяльщик»
спо́ї́ти
спо́ювати
«з’єднувати, приганяти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пая́ць | білоруська |
| споя́вам | болгарська |
| yāuti «прив’язує» | давньоіндійська |
| yutáḥ «прив’язаний» | давньоіндійська |
| паяти «кувати» | давньоруська |
| споjува | македонська |
| spoić | польська |
| spajać | польська |
| пая́ть | російська |
| спòjити | сербохорватська |
| pájat' | словацька |
| spájati «тс.» | словенська |
| съпоити «з’єднати» | старослов’янська |
| пи́ти | українська |
| пої́ти (пор. упиватися (зубами, пазурами)) | українська |
| pájeti «паяти» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України