СПАСІННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

спасти́ «врятувати»

утворене в християнський період за допомогою префікса съ- «з-» від дієслова па́сти «берегти, пасти»;
р. спасти́, бр. [спасці́ся] «врятуватися», др. съпасти «врятувати», ч. spasiti, слц. spasit’ «тс.», вл. spasć «уберегти», болг. спася́ «врятувати», м. спаси, схв. спа́сти, спа̑сти «тс.», стсл. съпасти, съпасати «берегти, рятувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Спас «спаситель»
спаса́ти
спасе́нний
спасе́нник «праведник; говільник»
спасе́ння
Спаси́тель
спа́сівка «піст у кінці літа; сорт яблук, груш»
спа́сівський
спасівча́ний
спасі́ння
упасти́ся «врятуватися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
спасці́ся «врятуватися» білоруська
спася́ «врятувати» болгарська
spasć «уберегти» верхньолужицька
съпасти «врятувати» давньоруська
спаси македонська
спасти́ російська
спа́сти сербохорватська
спа̑сти «тс.» сербохорватська
spasit' «тс.» словацька
съ- «з-» старослов’янська
па́сти «берегти, пасти» старослов’янська
съпасти старослов’янська
съпасати «берегти, рятувати» старослов’янська
spasiti чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України