СОРОК — ЕТИМОЛОГІЯ

задовільної етимології не має;

виводиться (як запозичення) від гр. (τε)σσαράϰοντα «сорок» (Mikl. EW 316–317; Brückner 507; Jagić AfSlPh 31, 233; Murko WuS 2, 134–135), але при цьому не враховується рання зміна грецького слова в σαράντα (без -ϰο-);

пов’язується з др. *сорокъ «мішок», сорочька як мірою відповідної кількості шкурок (Rožniecki–Pedersen KZ 39, 369–370; Vasmer KZ 41, 155–156; Kiparsky GLG 100; Булаховский Ист. коммент. 1958, 270; Коваль 155);

допускається можливість запозичення з тюркських мов (пор. тур. kirk «сорок» з дисиміляцією k–k › s–k, – Фасмер–Трубачев ІІІ 723);

р. со́рок, бр. со́рак, др. сорокъ, п. ст. sorok «в’язка з 40 соболиних чи куничих шкурок» (з р.);

псл. četyre desęte;

в українській літературній мові вживане со́рок;

словосполучення лексикалізувалося в окремих слов’янських мовах, при цьому другий компонент desętь у деяких мовах перетворився на суфікс, пор. ч. čtyřicet, вл. štyrceći, м. четириесет (подібна модель у лит. kẽturiasdešimt «сорок (чотири десят(к)и», гот. fidwortigjus «тс.» і т. ін.);

складений числівник, утворений з числівника četyre «чотири», укр. чоти́ри і форми наз. в. мн. числівника desętь «десять», укр. де́сять;

р. ст. чыты́редесять, др. четыредесяте, четыридесяти, п. czterdzieści, ст. cztyr(y) dzieści, ч. čtyřicet, слц. štyridsat’, вл. štyrceći, štyrcećo, нл. styriźasća, styŕźasća, ст. ctyriźеsće, полаб. citěrdiśǫ̇t, болг. чети́ридесет, м. четириесет, схв. четрдѐсēт, слн. štírideset, стсл. чєтыри дєсѧти «тс.»;

варіант з початковим sv- зіставляють з псл. *sv^ьr̥čati «видавати звук, сюрчати»;

іє. *k῀or-;

псл. *sorka i *svorka;

перший варіант пов’язують з лит. šárka «сорока», прус. sarke «тс.», дінд. śarí (śā́riḥ) «якийсь птах», śārikā «індійська сорока», а також з лат. cornīx «ворона», гр. ϰόραξ «ворон»;

р. соро́ка, бр. саро́ка, др. сорока, п. вл. нл. sroka, ч. слц. straka, полаб. svorko, болг. м. свра́ка, схв. свра̏ка, слн. sráka;

назви, пов’язані з соро́ка, сорокопу́д;

п. [srokacz, srokos, srokosz], ч. діал. слц. strakoš, болг. свра́чка, схв. свра́чак;

складне утворення з основ іменників соро́ка і [ла́ба] «лапа»;

назва зумовлена подібністю форми квіток сокирок зі шпоркою біля основи до форми сорочих лап;

пор. семантично подібні інші назви цієї рослини [сорочі лапки, сорочі ноги, зозулині черевички, остріжка];

видозмінене запозичення з чеської або словацької мови, зближене зі страхопу́д «опудало; страховище; боягуз»;

ч. strakopud «строкатий дятел», слц. [strakopúd] «тс.» (пор. ч. діал. слц. strakoš «сорокопуд») відповідають укр. сорокопу́д, яке складається з основ соро́ка і пу́дити (див.);