СОЛОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
слеме́но «брус, який з’єднує крокви»
Skok III 290. – Пор. селе́мено;
Младенов 590;
Machek ESJČ 553;
Brückner 531;
Фасмер ІІІ 668–669;
Клепикова ОЛА 1981, 52–59;
очікуване укр. *солом’я не збереглося. – Німчук НЗ УжДУ 14, 187;
запозичення з чеської і словацької мов;
ч. діал. слц. slemeno «найвища балка в даху», як і п. заст. ślemię «тс.», вл. ст. sleme «поперечна балка», болг. діал. м. сле́ме «центральна балка в даху», схв. сле̏ме (сље̏ме) «найвища балка в даху», слн. slême «тс.», р. [соламя] «товста колода як опора для даху; стріла колодязного журавля», [солом] «перекладина, крокви», бр. [саламяно́] «жердина як важіль для діставання відра з криниці», зводяться до псл. *selmę «колода, перекладина», спорідненого з лит. šelmuo (род. в. šelme[s) «гребінь даху, довгий брус», šelmenỹs «тс.», можливо, також лат. culmen «верх, дах», гр. σέλμα«брус, поміст»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ослеме́ни
«підпори, на яких держиться колиба»
сле́мба
«місце між кроквою і покрівлею»
слембе́на
«тс.; жердка в хаті, на яку вішали одяг та ін.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саламяно́ «жердина як важіль для діставання відра з криниці» | білоруська |
| сле́ме «центральна балка в даху» | болгарська |
| sleme «поперечна балка» | верхньолужицька |
| σέλμα «брус, поміст» | грецька |
| culmen «верх, дах» | латинська |
| šelmuo «гребінь даху, довгий брус» (род. в. šelme[s) | литовська |
| šelmenỹs «тс.» | литовська |
| сле́ме «центральна балка в даху» | македонська |
| ślemię «тс.» | польська |
| *selmę «колода, перекладина» | праслов’янська |
| соламя «товста колода як опора для даху; стріла колодязного журавля» | російська |
| солом «перекладина, крокви» | російська |
| сле̏ме «найвища балка в даху» (сље̏ме) | сербохорватська |
| сље̏ме | сербохорватська |
| slemeno «найвища балка в даху» | словацька |
| slême «тс.» | словенська |
| *солом'я | українська |
| slemeno «найвища балка в даху» | чеська |
сіль
псл. solь;
лтс. sā̀ls «сіль», лит. sólymas «розсіл», лат. sāl (‹ sale) «сіль», дірл. salann, гот. salt, нвн. Salz, тох. A sāle, B sālyiye, гр. ἅλς, вірм. ał;
іє. *sal-;
р. бр. др. соль, п. слн. sól, ч. sůl, слц. sol’, вл. sól, sel, нл. sol, полаб. söli, болг. м. сол, схв. со̑, стсл. соль;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безсольови́й
ви́сіль
«відсутність солі»
(?)
висо́лювати
«насичувати сіллю; виділяти шляхом обробки солями»
досі́л
«досолювання»
засі́л
засо́лка
засо́лювальний
засо́лювач
насолі́ти
«зробитися солоним»
насо́льваники
«картопля, розрізана надвоє, посолена і відварена в лушпайках»
недосі́л
недосі́ль
недосо́л
осоло́нення
осолонцюва́ти
пересі́л
пересі́ль
пересо́л
пересоли́ти
підсі́л
«засіл»
посі́л
посолоні́ти
«стати солонішим»
просі́л
«солона риба, страва із солоної риби; засіл»
просі́льне
(вид страви, їжі)
просі́льний
«засолений, маринований»
просо́л
«сік з посоленого м’яса, ропа, оселедцевий розсіл ЛексПол; солона риба або яловичина Пі»
просолі́ти
«просякнутися сіллю»
просо́льний
«тс.»
розсі́л
розсі́лниця
«суп з капусти і кукурудзяного борошна»
розсі́льний
розсі́льниця
«тс.»
розсо́льник
росі́л
(вид страви)
росі́льний
«суповий»
росоля́нка
«вид супу»
ро́сул
«бульйон»
сілки́й
«який добре солить»
(про сіль)
сілни́к
«солянка»
сілниця
сі́лька
сільки́й
«тс.»
сільни́й
«соляний»
сільни́ця
«тс.; [суглобна чашка Нед]»
сі́льня́
«солянка»
сіля́рка
«тс.»
соле́ний
«солоний»
соли́льний
соли́льник
«робітник, який засолює що-небудь»
соли́льня
«соляні копальні»
соли́ти
со́лище
«місце, де худобі дають сіль»
солі́вка
«солянка»
солоне́ць
«солончак, трава на солончаку; озеро або джерело із солоною водою; ґрунт, що містить солі натрію»
соло́ни́й
солони́на
«засолене м’ясо; [сало]»
солони́ця
«соляне джерело»
солони́ще
«тс.; [солончак]»
соло́нка
«соляне джерело»
солонкува́тий
солонува́ти
«ласувати солоним»
солонува́тий
солонці́
«картопля, що вариться цілою і солиться»
солонцюва́ти
«тс.; збільшувати в ґрунті вміст солей натрію»
солонцюва́тий
солонча́к
«ґрунт, що містить багато легкорозчинних солей; озеро або джерело із солоною водою»
сольови́й
соляне́ць
«борщ без буряків»
соля́ни́й
соля́нка
«сільниця; вид страви; соляне джерело; [солона вода, з якої виварюють сіль]»
соля́р
«солярове масло; (заст.) солевар; торговець сіллю»
соля́рка
«сільничка»
соля́рня
«солеварня; підприємство або цех для соління; (заст.) соляні копальні»
соля́рство
«солеваріння»
усоли́ти
«ударити»
усолі́ти
«просолитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| соль | білоруська |
| сол | болгарська |
| sól | верхньолужицька |
| sel | верхньолужицька |
| ał | вірменська |
| salt | готська |
| ἅλς | грецька |
| salann | давньоірландська |
| соль | давньоруська |
| *sal- | індоєвропейська |
| sāl «сіль» (‹ sale) | латинська |
| sā̀ls «сіль» | латиська |
| sólymas «розсіл» | литовська |
| сол | македонська |
| sol | нижньолужицька |
| Salz | нововерхньонімецька |
| söli | полабська |
| sól | польська |
| solь | праслов’янська |
| соль | російська |
| со̑ | сербохорватська |
| sol' | словацька |
| sól | словенська |
| соль | старослов’янська |
| sůl | чеська |
| A | ? |
со́ло (муз.)
запозичення з італійської мови;
іт. solo «соло; музичний твір для одного голосу або інструмента, самостійна партія для одного виконавця» виникло на базі прикметника solo «одинокий; єдиний, лише один, цілий», що походить від лат. sōlus «один, одинокий; єдиний; відокремлений, самотній», яке загальноприйнятої етимології не має;
р. болг. м. схв. со́ло, бр. со́ла, п. вл. solo, ч. слц. слн. sólo;
Фонетичні та словотвірні варіанти
солі́рувати
солі́ст
со́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| со́ла | білоруська |
| со́ло | болгарська |
| solo | верхньолужицька |
| solo «соло; музичний твір для одного голосу або інструмента, самостійна партія для одного виконавця» | італійська |
| sōlus «один, одинокий; єдиний; відокремлений, самотній» | латинська |
| со́ло | македонська |
| solo | польська |
| со́ло | російська |
| со́ло | сербохорватська |
| sólo | словацька |
| sólo | словенська |
| sólo | чеська |
| solo «одинокий; єдиний, лише один, цілий» | ? |
соль «п’ятий звук музичної гами і нота, що позначає цей звук» (муз.)
пор. назви інших звуків і нот музичної гами іт. re «ре», mi «мі», fa «фа», la «ля», si «сі», утворених також на базі початкових складів слів другого, третього, четвертого, шостого і сьомого рядків першої строфи того ж гімну;
іт. sol «тс.» походить від лат. sol-, що є початковим складом слова solve (форми 2-ї ос. одн. наказового способу від дієслова solvere (solvo) «платити; нести, терпіти; виконувати, стримувати; віддячувати, відшкодовувати; спокутувати; звільняти; ламати, знімати», яким починається п’ятий рядок першої строфи латинського релігійного гімну св. Іоанну Хрестителю, написаного в XI ст. Павлом Дияконом;
запозичення з італійської мови;
р. бр. соль, п. ч. sol, болг. сол, слн. sól;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| соль | білоруська |
| сол | болгарська |
| re «ре» | італійська |
| sol «тс.» | італійська |
| sol- | латинська |
| sol | польська |
| соль | російська |
| sól | словенська |
| sol | чеська |
| назви | ? |
| mi «мі» | ? |
| fa «фа» | ? |
| la «ля» | ? |
| si «сі» | ? |
| Іоанну | ? |
| Павлом | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України