СМИРЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

сми́рний

псл. sъmirьnъ «смирний», похідне від mirъ «мир, спокій» і sъměrьnъ «смиренний, помірний», похідне від měrа «міра»;
зближення і змішування обох словотворчих варіантів відбулось, очевидно, вже в пізньопраслов’янський період;
р. сми́рный, смире́нный, бр. [смірне́ць] «смирніти», др. съмѣрение «помірність, приборкання, приниження, покірність, смирення», съмирение «тс.», п. śmierzyć «пом’якшувати, смиряти, приборкувати», болг. смиря́ «смирю, приборкаю», м. смири «смирить, заспокоїть, угамує», схв. сме̑ран «скромний, лагідний, покірний; помірний», стсл. съмѣренъ (съмѣрьнъ) «принижений, покірний, смиренний», съмиренъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

присмирі́ти
смире́нний
смире́нник
смире́ння
смире́нство
смири́ти
смирні́ти
смирні́шати
смирнота́
смиря́ти
усмири́тель
Етимологічні відповідники

Слово Мова
смірне́ць «смирніти» білоруська
смиря́ «смирю, приборкаю» болгарська
съмѣрение «помірність, приборкання, приниження, покірність, смирення» давньоруська
съмирение «тс.» давньоруська
смири «смирить, заспокоїть, угамує» македонська
śmierzyć «пом’якшувати, смиряти, приборкувати» польська
sъmirьnъ «смирний» праслов’янська
mirъ «мир, спокій» праслов’янська
sъměrьnъ «смиренний, помірний» праслов’янська
měrа «міра» праслов’янська
сми́рный російська
смире́нный російська
сме̑ран «скромний, лагідний, покірний; помірний» сербохорватська
съмѣренъ «принижений, покірний, смиренний» (съмѣрьнъ) старослов’янська
съмиренъ «тс.» старослов’янська
съмѣрьнъ старослов’янська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.