СМЕРТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

компонент sъ- розглядається також (Трубачев Этим. словарь сл. языков. Проспект 83) як префікс, що відповідає лат. com- «з-»;

псл. *sъm^ьr̥tь, утворене з основи *m^ьr̥-tь, пов’язаної чергуванням голосних із *merti «умирати» і спорідненої з лит. ст. mirtis «смерть», лтс. mr̃te, дінд. mṛtiḥ, лат. mors, mortis «тс.», та компонента sъ-, який здебільшого зіставляється з дінд. su- «добрий», лат. suus «свій» (отже, мається на увазі природна смерть, «своя смерть», а не загибель, убивство і под.);

р. смерть, бр. смерць, др. съмьрть, п. śmierć, ч. smrt, слц. smrt’, вл. smjerć, нл. smjerś, болг. смърт, м. смрт, схв. смр̏т, слн. smr̀t, стсл. съмрьть;

похідне утворення від смерть;

назва зумовлена отруйністю цикути;

пов’язане із смерть;

назва зумовлена давнім слов’янським повір’ям, згідно з яким душі померлих можуть перевтілюватися в метеликів;

ч. заст. [smrt’], слц. [smrtka, smrt’] «тс.»;

результати видозміни форми [ві́щиця] (пор. п. wieszczyса «відьма»), зближеної з дієсловом [иска́ти] «шукати»;

назва зумовлена народним віруванням, згідно з яким поява метелика віщує нещастя (пор. інші його назви: [го́лод, смерть, сме́ртка, смертний мотиль, босорка́ня (букв. «відьма»)]);