СЛЬОТА — ЕТИМОЛОГІЯ

сльо́та́ «хмарна, сира погода з дощем або мокрим снігом; невпинний дощ, мряка або мокрий сніг; багно на землі від дощу або мокрого снігу; (перен.) набридлива людина; [дощовий овід, Haematopota Нед]»

псл. slota (slotь) «негода, сльота; мокрий сніг»;
загальноприйнятої етимології не має;
здебільшого зближується з лит. šáltas «холодний», šаl˜tіs «холод, мороз», лтс. salˆts «холодний», sals «мороз», прус. passalis «мороз; холод», ав. sarǝtа- (sarǝtō) «холодний», перс. serd «тс.», ос. sald «холод, мороз», дісл. hall, hēla «іній», гол. hal «замерзлий ´рунт» ‹іє. k῀el- «мерзнути; холодний» (Срезн. III 423; Schulze Kl. Schr. 423; Meillet Études 442, 443; Эндзелин СБЭ 40; Trautmann 298; Mühl.–Endz. III 675–676; Holthausen Awn. Wb. 111; Torp 83–84);
припускається також зв’язок з лит. šlápti «мокнути», нім. Schlósse «градина», англ. sleet «дощ із снігом, мокрий сніг», норв. slatr (sletta) «тс.» і, далі, з гр. λάταξ (λατάγη) «крапля, залишок вина» (Holub–Lyer 442; Machek ESJČ 556, ESJČS 455; Skok III 287; Walde–Hofm. I 770; Boisacq 559; Torp 535);
безпідставне зближення з лит. slačiūkas «лінива, сонна людина», slãtyti «ухилятися, уникати» (Otrębski LP 1, 142–143);
р. [слота́] «сльота», бр. сло́та, слата́, [слёта, слю́та] «тс.», др. слота «негода, сльота; мокрий сніг», слоть «мокрий сніг», слотьныи «непогожий, сльотавий», п. słota «сльота», ч. слц. slota «тс.», мор. [slotí] «дощ із снігом», болг. [сло́та] «негода, буря; град», схв. сло̏та «дощова погода», слн. slota «негода», с.-цсл. слота «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

засльоти́тися «настати сльоті»
розсльоти́тися «тс.»
сліт «сльота»
сло́та́
слота́вець «аріон лісовий, Arion empiricorum» (зоол.)
слота́вий
слоти́ти «мрячити, дощити»
слута́ «тс.»
сльота́вий
сльоти́ти «тс.»
сльотли́вий
сльотни́й
сльотяни́й
шльота́ «сльота»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
sarǝtа- «холодний» (sarǝtō) авестійська
sarǝtō авестійська
sarǝtō авестійська
sleet «дощ із снігом, мокрий сніг» англійська
сло́та білоруська
слата́ білоруська
слёта білоруська
слю́та «тс.» білоруська
сло́та «негода, буря; град» болгарська
hal «замерзлий ´рунт» голландська
λάταξ «крапля, залишок вина» (λατάγη)(Holub--Lyer 442; Machek ESJČ 556, ESJČS 455; Skok III 287; Walde--Hofm. I 770; Boisacq 559; Torp 535) грецька
λατάγη грецька
λατάγη грецька
λατάγη грецька
hall давньоісландська
hēla «іній» давньоісландська
слота «негода, сльота; мокрий сніг» давньоруська
слоть «мокрий сніг» давньоруська
слотьныи «непогожий, сльотавий» давньоруська
salˆts «холодний» латиська
sals «мороз» латиська
šáltas «холодний» литовська
šаl˜tіs «холод, мороз» литовська
šlàpti «мокнути» литовська
slačiūkas «лінива, сонна людина» литовська
slãtyti «ухилятися, уникати» литовська
slotí «дощ із снігом» моравське
Schlósse «градина» німецька
slatr «тс.» (sletta) норвезька
sletta норвезька
sletta норвезька
sletta норвезька
sald «холод, мороз» осетинська
serd «тс.» перська
słota «сльота» польська
slota «негода, сльота; мокрий сніг» (slotь) праслов’янська
slotь праслов’янська
passalis «мороз; холод» прусська
слота́ «сльота» російська
сло̏та «дощова погода» сербохорватська
слота «тс.» сербо-церковнослов’янська
slota «тс.» словацька
slota «негода» словенська
slota «тс.» чеська
k῀el- «мерзнути; холодний» ?


слотня́к «звичайний одуд, вудвуд, Upupa epops L.» (орн.)

пов’язується зі [сло́та́], сльо́та́ «сира погода»;
мотивація назви неясна;
Фонетичні та словотвірні варіанти

послотюх «тс.»
слют-ня́к
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сло́та́ українська
сльо́та́ «сира погода» українська

сля́ка «погана погода, переважно сніг з дощем; сльота, мокротеча Л; причепа ЛПол»

не зовсім ясне;
може бути виведене від псл. [*slęk- (‹*slenk- або *slink-)], очевидно, давнього звуконаслідувального утворення (пор. лит. šlė˜kti «бризкати», šlakas «крапля»);
іноді зіставляється (Соболевский ЖМНП 1886, вересень, 156; Погодин РФВ 50, 229; Zubató LF 20, 407) з назалізованими лит. sliñkti «повзти», slаñkė «сипкий пісок», slinkėˊti «сповзати», slenkti «осідати, осаджуватися»;
припускається (Рейф 842; Mikl. EW 308) зв’язок із семантично тотожним, але фонетично віддаленим р. [сло́та] «сльота, слякоть», якому відповідає укр. сльо́та́;
висловлюється також припущення (Даль IV 230) про зв’язок р. сля́коть із слизь;
неприйнятне зближення з р. [слудь] «наст, снігова кора» (Jagić AfSlPh 6, 287), як і пов’язання з р. [сля́ка] «горбатий, каліка» (Даль IV 230);
р. сля́коть «сльота», [слять, сля́ча] «тс.», бр. [сле́каць] «мокра погода з дощем і снігом; мряка, мжичка», п. [śląkwa] «дощова погода, сніг з дощем», [śląknąć] «промокати, змокати», схв. сле̏ка «морський прилив»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сля́готь «погана погода, переважно сніг з дощем; сльота, мокротеча»
сля́ґотa «мокра погода, сльота»
слякота́ «сльота; (перен.) мерзенна, нікчемна, жалюгідна людина» (розм., рідк.)
сля́коть «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сле́каць «мокра погода з дощем і снігом; мряка, мжичка» білоруська
šlė˜kti пор. литовська
šlakas пор. литовська
šlė˜kti пор. литовська
šlakas пор. литовська
sliñkti «повзти» литовська
slаñkė «сипкий пісок» литовська
slinkėˊti «сповзати» литовська
slenkti «осідати, осаджуватися» литовська
śląkwa «дощова погода, сніг з дощем» польська
śląknąć «промокати, змокати» польська
*slęk- (‹*slenk- або *slink-)] праслов’янська
*slenk- праслов’янська
*slink- праслов’янська
*slenk- праслов’янська
*slink- праслов’янська
*slenk- праслов’янська
*slink- праслов’янська
сло́та «сльота, слякоть» російська
сля́коть російська
слизь російська
слудь «наст, снігова кора» російська
сля́ка «горбатий, каліка» російська
сля́коть «сльота» російська
слять російська
сля́ча «тс.» російська
сле̏ка «морський прилив» сербохорватська
сльо́та́ українська

шльо́ха «відлига, мокра погода»

експресивне утворення;
до словотвору пор. мандрьо́ха, чистьо́ха;
можливо, споріднене зі шлю́ха, шльо́ха «розпусниця»;
спільною ідеєю могла бути ідея болота, бруду, пор. у семантичному плані сльота́ «мокра погода» і «в’їдлива людина», чва́ра «гроза, буря» і чва́ра, чво́ра «в’їдлива людина, причепа»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мандрьо́ха українська
чистьо́ха українська
шлю́ха українська
шльо́ха «розпусниця» українська
сльота́ «мокра погода» українська
чва́ра «гроза, буря» українська
чво́ра «в’їдлива людина, причепа» українська

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.