СЛОВ'ЯНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

слов'я́ни (одн. слов’яни́н)

псл. slověne (slověnin);
загальноприйнятої етимології не має;
найбільш переконливе виведення від якогось гідроніма;
пор. др. Словутичь «Дніпро», р. Слуя, п. Sława, Sławica, схв. Славница, назва села лит. Šlavėˊnai на річці Šlavė˜, які зіставляються з гр. ϰλύζω «обмиваю», ϰλύδων «приплив», лат. cluo «очищаю», cloaca «каналізаційний стік»;
зіставляється також з гр. λᾱός (*‹slaō˘os) «народ» (Миккола РФВ 48, 272–273; Бернштейн Очерк 1961, 91), з псл. slovo «слово» (Преобр. II 318; Skok III 282; Jakobson IJSLP 1/2, 271; Менгес 33), з ірл. slúag «натовп, військо» (Mikkola Ursl. Gr. I 8), з гот. slavan «мовчати» (Brückner 501) та ін;
р. бр. славя́не, др. словѣне, словяне, п. Słowianіe, ч. Slоvané, слц. Slovania, вл. Słowjanojo, полаб. slüvenst’ă «слов’янське» (про полабських слов’ян), болг. славя́ни, м. Словени, схв. Слове́ни, Славе́ни, слн. Slováni, Slovéni, стсл. словѣне (одн. словѣнинъ);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ослов'я́нитися
слов'яніза́ція
слов'яні́зм
слов'янізо́ваний
слов'янізува́ти
слов'я́нство
слов'я́нський
слов'я́нщина
слове́ни (слове́нець)
слові́ни
слові́нці (слові́нець)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
славя́не білоруська
славя́ни болгарська
Słowjanojo верхньолужицька
slavan «мовчати» готська
ϰλύζω «обмиваю» грецька
ϰλύδων «приплив» грецька
λᾱός «народ» (*‹slaō˘os)(Миккола РФВ 48, 272--273; Бернштейн Очерк 1961, 91) грецька
*slau̯os грецька
Словутичь «Дніпро» пор. давньоруська
словѣне давньоруська
словяне давньоруська
slúag «натовп, військо» ірландська
cluo «очищаю» латинська
cloaca «каналізаційний стік» латинська
Šlavėˊnai литовська
Šlavė˜ литовська
Словени македонська
slüvenst'ă «слов’янське» (про полабських слов’ян) полабська
Sława польська
Sławica польська
Słowianіe польська
slověne (slověnin) праслов’янська
slovo «слово» праслов’янська
Слуя російська
славя́не російська
Славница сербохорватська
Слове́ни сербохорватська
Славе́ни сербохорватська
Slovania словацька
Slováni словенська
Slovéni словенська
Slovéni словенська
словѣне (одн. словѣнинъ) старослов’янська
Slоvané чеська

дже́ре́ло́

псл. *žerdlo, *žьṛdlo «горло», пізніше «отвір», потім частково у східних та західних слов’ян «отвір, з якого б’є вода»;
утворене від *žerti, *žьrati і пов’язане чергуванням голосни з псл.ьṛdlo, укр. го́рло;
споріднене з лит. gerkle «горло», gérklos (анат.) «глотка»;
до джж пор. ще [джа́воронок, джук] (Потебня К ист. зв. 13);
р. [жерело́] «отвір; паща», жерло́ «тс.», бр. жарало́ «отвір; шийка великої посудини для вина; жерло», др. жерело «отвір; горло», п. źródło «джерело», ч. zřídlo, слц. žriedlo, вл. zórło, нл. žrědło «тс.», болг. жрело́, ждрело́ «ущелина, вузький прохід», схв. ждрéло «тс.; глотка», ждṕло «тс.», слн. žrêlo «паща; безодня; кратер»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

джерела́стий «з великим отвором»
джерела́тий «тс.»
джерели́стий
джере́льний
джереля́ний
джереля́стий «багатий на джерела»
джерля́нка «вид жаби, Bombinator igneus» (зоол.)
джорели́стий
джорели́тися «бити джерелом, струменіти»
джорело́
джура́льце́ «струмочок, цівка»
жерела́тий
жерели́нець «вапнистий туф» (мін.)
жере́ло́
жере́льний
жереля́нка (іхт.)
жереля́стий
жерли́стий
жерло́
прижере́льний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
жарало́ «отвір; шийка великої посудини для вина; жерло» білоруська
жрело́ болгарська
zórło верхньолужицька
жерело «отвір; горло» давньоруська
gerkle «горло» литовська
žrědło «тс.» нижньолужицька
źródło «джерело» польська
*žerdlo праслов’янська
праслов’янська
жерело́ «отвір; паща» російська
ждрéло «тс.; глотка» сербохорватська
žriedlo словацька
žrêlo «паща; безодня; кратер» словенська
го́рло українська
жерло́ «тс.» українська
ждрело́ «ущелина, вузький прохід» українська
ждṕло «тс.» українська
zřídlo чеська
«горло» ?
пізніше «отвір» ?
слов'ян «отвір, з якого б’є вода» ?
*žerti ?
*žьrati ?
джа́воронок ?
джук ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України