СЛОВНИК — ЕТИМОЛОГІЯ

сло́во

псл. slovo, -ese (‹*slovos) «те, що сказано» (давніше «те, що можна чути»), пов’язане чергуванням голосних із slava «слава», slyti «називатися, чутися», sluxъ «слух»;
споріднене з лтс. slava, slave «чутка, поголос; репутація; похвала; слава», лит. [šlãvė, šlavė˜] «честь, пошана, слава», [šlãvinti] «славити, шанувати», дінд. śrávaḥ «слава, хвала, честь, повага, пошана; поклик», ав. sravah- «слово, вчення, вислів», гр. ϰλέος[ϰλέƑος] «слава», дірл. clú «слава», кімр. clewas «слух»;
р. болг. м. сло́во, бр. сло́ва, др. слово, п. вл. нл. słowo, ч. слц. slovo, полаб. slüvü, схв. сло̏во «літера», слн. slóvo «тс.; слово», стсл. слово (род. в. словесе);
Фонетичні та словотвірні варіанти

безслі́вний
безслове́сний
ви́слів
ви́словлення
висло́влювання
дослі́вний
дослі́вник
засло́вина «умова»
за́словок «тс.»
невисло́вний «невимовний»
передсло́во
послі́в'є «післямова»
послі́вний
посло́виця «прислів’я»
посло́вник «словник»
при́слі́вка
прислі́в'я
слівце́
слова́р
слова́рний
словенько «слово»
словеса́
слове́сний
слове́сник
слове́сність
сло́ве́чко
сло́вини «слово згоди нареченої під час сватання»
слови́нка «слівце»
сло́вний «вірний слову»
сло́вни́к
словника́р
словника́рство
словни́ця «словник» (заст.)
словні́сенько «тс.»
сло́вно «цілком так»
сло́вонько
словце́
услі́в'є «умова»
усло́ва «капітуляція»
усло́вина «тс., умова»
усло́вити «обумовити»
усло́вний «умовний»
усло́во «застереження, особлива умова»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
sravah- «слово, вчення, вислів» авестійська
сло́ва білоруська
сло́во болгарська
słowo верхньолужицька
ϰλέος «слава» грецька
ϰλέƑος грецька
ϰλέƑος грецька
śrávaḥ «слава, хвала, честь, повага, пошана; поклик» давньоіндійська
clú «слава» давньоірландська
слово давньоруська
clewas «слух» кімрська
slava латиська
slave «чутка, поголос; репутація; похвала; слава» латиська
šlãvė «честь, пошана, слава» литовська
šlãvinti «славити, шанувати» литовська
šlavė˜ литовська
šlavė˜ литовська
сло́во македонська
słowo нижньолужицька
slüvü полабська
słowo польська
slovo праслов’янська
-ese «те, що сказано» (‹*slovos)(давніше «те, що можна чути») праслов’янська
slava «слава» праслов’янська
slyti «називатися, чутися» праслов’янська
sluxъ «слух» праслов’янська
*slovos праслов’янська
сло́во російська
сло̏во «літера» сербохорватська
slovo словацька
slóvo «тс.; слово» словенська
слово (род. в. словесе) старослов’янська
slovo чеська



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.