СЛАВКО — ЕТИМОЛОГІЯ

Миросла́в (чоловіче ім’я)

псл. Міrоslаѵъ, утворене з основ іменників mirъ «мир; світ» і slava «слава»;
р. болг. Миросла́в, п. Mirosław, ч. cлц. Miroslav, вл. Měrosław, нл. Mirosława, схв. Мȕрослав, Мȕросав;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Μи́ра
Μи́рко́
Ми́рка
Мирослав (1413)
Миросла́ва (жіноче ім’я)
Миро́сько
Миро́ся
Мо́рця
Сла́ва
Сла́ва
Сла́вка
Славко́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Миросла́в болгарська
Měrosław верхньолужицька
Mirosława нижньолужицька
Mirosław польська
Міrоslаѵъ праслов’янська
Миросла́в російська
Мȕрослав сербохорватська
Мȕросав українська
Miroslav чеська
mirъ «мир; світ» ?
slava «слава» ?
Miroslav ?

Ростисла́в (чоловіче ім’я)

псл. *Orstislavъ;
складне утворення з основ дієслова *orsti «рости» та іменника slava «сла-ва»;
р. Ростисла́в, Ростисла́ва, бр. Расцісла́ў, Расцісла́ва, др. Ростиславъ, стсл. Растиславъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Ро́стик
Ростисла́ва (жіноче ім’я)
Ро́стя
Ро́ся
Сла́ва
Сла́вка
Славко́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Расцісла́ў білоруська
Расцісла́ва білоруська
Ростиславъ давньоруська
*Orstislavъ праслов’янська
*orsti «рости» праслов’янська
slava «сла-ва» праслов’янська
Ростисла́в російська
Ростисла́ва російська
Растиславъ старослов’янська

Святосла́в (чоловіче ім’я)

псл. Svętoslavъ;
складне утворення індоєвропейського типу з основ прикметника svętъ «святий» та іменника slava;
р. Святосла́в, Святосла́ва, бр. Святасла́ў, Святасла́ва, др. Святославъ, болг. Светосла́в;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Святосла́ва (жіноче ім’я)
Сла́ва
Сла́вик
Славко́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Святасла́ў білоруська
Святасла́ва білоруська
Светосла́в болгарська
Святославъ давньоруська
Svętoslavъ праслов’янська
svętъ «святий» праслов’янська
slava праслов’янська
Святосла́в російська
Святосла́ва російська

Станісла́в (чоловіче ім’я)

складне утворення з форми наказового способу др. стани (псл. stani) від дієслова стати і основи іменника слава (псл. slava);
пізніше могло бути підтримане впливом польської мови;
р. болг. Станисла́в, Станисла́ва, бр. Cтанісла́ў, Станісла́ва, др. Станиславъ, п. Stanisław, ч. слц. Stanislav, Stanislava, м. Станислав, Станислава, схв. Станислав, Станислава, слн. Stanislav, Stanislava;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Сла́ва
Сла́ва
Славко́
Сла́вцьо
Сла́вця
Ста́на
Станиславъ (1393)
Станісла́ва (жіноче ім’я)
Ста́ня
Ста́сій
Стась
Ста́ся
Ста́ха
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Cтанісла́ў білоруська
Станісла́ва білоруська
Станисла́в болгарська
Станисла́ва болгарська
стани (псл. stani)(псл. slava) давньоруська
стати давньоруська
слава давньоруська
Станиславъ давньоруська
Станислав македонська
Станислава македонська
Stanisław польська
stani праслов’янська
slava праслов’янська
Станисла́в російська
Станисла́ва російська
Станислав сербохорватська
Станислава сербохорватська
Stanislav словацька
Stanislav словенська
Stanislava словенська
Stanislav чеська

сла́вка «кропив’янка, Sylvia» (орн.)

неясне;
можливо, в якийсь спосіб пов’язане з ч. slavík «соловей», слц. slávik «тс.»;
р. сла́вка «Sylvia», бр. сла́ўка «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сла́вкові
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сла́ўка «тс.» білоруська
сла́вка «Sylvia» російська
slávik «тс.» словацька
slavík «соловей» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.