СЛАВА — ЕТИМОЛОГІЯ

сла́ва

іє. *k῀leu-/k῀lou- «слухати, чути»;
споріднене з лит. šlóvė «честь, хвала», (сх.) [šlãvė] «честь, слава», [šlovė˜] «пишність, розкіш», [šlãvinti] «славити, хвалити», лтс. slava (slave) «поголос, чутка; слава», гр. ϰλέος ([ϰλέƑος]) «слава», дінд. śrávaḥ «хвала, слава, честь», ав. sravah- «слово», дірл. clú «слава», іллір. (Ves-)clevesis (власна назва), тох. kälywe;
псл. slava «слава, хвала», slaviti «хвалити», пов’язані чергуванням голосних із slovǫ, slyti (‹slūti) «бути славетним, називатися»;
р. бр. др. болг. м. сла́ва, п. вл. нл. sława, ч. слц. слн. sláva, схв. сла̏ва, стсл. слава, славити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безсла́в'я
знесла́вити
обсла́вити «знеславити»
осла́ва «слава; тріумф, блиск»
осла́влювати
ославля́ти
по́славка «поголос, недобра слава»
просла́влений
прославля́ти
сла́вен
славе́та «історія»
славе́тний
славе́тник «прославлена людина; (ст.) міщанин»
слави́мий «уславлюваний»
сла́вити «хвалити; [багато говорити Нед]»
сла́виця «пуста слава»
славнейко «приємно»
славне́нький
сла́вний
славно́ванє «ювілей»
сла́вонька
славу́тний
славу́тній
усла́влений
усла́влювати
уславля́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
sravah- «слово» авестійська
сла́ва білоруська
сла́ва болгарська
sława верхньолужицька
ϰλέος «слава» ([ϰλέƑος]) грецька
ϰλέƑος грецька
ϰλέƑος грецька
ϰλέƑος грецька
ϰλέƑος грецька
śrávaḥ «хвала, слава, честь» давньоіндійська
clú «слава» давньоірландська
сла́ва давньоруська
(Ves-)clevesis іллірійська
(Ves-)clevesis іллірійська
(Ves-)clevesis іллірійська
(Ves-)clevesis іллірійська
*k<SUP>῀</SUP>leu- / k<SUP>῀</SUP>lou- «слухати, чути» індоєвропейська
slava «поголос, чутка; слава» (slave) латиська
slave латиська
slave латиська
slave латиська
slave латиська
šlóvė «честь, хвала» литовська
šlãvė «честь, слава» литовська
šlovė˜ «пишність, розкіш» литовська
šlãvinti «славити, хвалити» литовська
сла́ва македонська
sława нижньолужицька
sława польська
slava «слава, хвала» праслов’янська
slaviti «хвалити» праслов’янська
slovǫ праслов’янська
lyti праслов’янська
slūti праслов’янська
slovǫ праслов’янська
lyti праслов’янська
slūti праслов’янська
slovǫ праслов’янська
lyti праслов’янська
slūti праслов’янська
сла́ва російська
сла̏ва сербохорватська
sláva словацька
sláva словенська
слава старослов’янська
славити старослов’янська
sláva чеська
kälywe ?

Радисла́в (чоловіче ім’я)

складне утворення з основ слів раді́ти і сла́ва;
р. болг. Радисла́в, бр. Радзісла́ў, п. Radosława (жіноче ім’я), вл. Radysław, слн. Radoslav;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Радзісла́ў білоруська
Радисла́в болгарська
Radysław верхньолужицька
Radosława (жіноче ім’я) польська
Радисла́в російська
Radoslav словенська
раді́ти українська
сла́ва українська

Миросла́в (чоловіче ім’я)

псл. Міrоslаѵъ, утворене з основ іменників mirъ «мир; світ» і slava «слава»;
р. болг. Миросла́в, п. Mirosław, ч. слц. Miroslav, вл. Měrosław, нл. Mirosława, схв. Мȕрослав, Мȕросав;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Μи́ра
Μи́рко́
Ми́рка
Мирослав (1413)
Миросла́ва (жіноче ім’я)
Миро́сько
Миро́ся
Мо́рця
Сла́ва
Сла́ва
Сла́вка
Славко́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Миросла́в болгарська
Měrosław верхньолужицька
Mirosława нижньолужицька
Mirosław польська
Міrоslаѵъ праслов’янська
Миросла́в російська
Мȕрослав сербохорватська
Мȕросав українська
Miroslav чеська
mirъ «мир; світ» ?
slava «слава» ?
Miroslav ?

Мстисла́в (чоловіче ім’я)

псл. Mьstislavъ, утворене з основ слів mьstiti «мстити» і slava «слава»;
дослівно перекладається «мстити за славу» (Фасмер II 668) або «славний месник» (Успенский 621);
р. Мстисла́в, Мстисла́ва, бр. Мсцісла́ў, Мсціслава, др. Мьстиславъ, п. Mścisław, ч. Mstislav;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Мстисла́ва (жіноче ім’я)
Мстиславовичь (1444)
Слава
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Мсцісла́ў білоруська
Мьстиславъ давньоруська
Mścisław польська
Mьstislavъ праслов’янська
Мстисла́в російська
Мстисла́ва українська
Мсціслава українська
Mstislav чеська
mьstiti «мстити» ?
slava «слава» ?
перекладається «мстити за славу» ?
або «славний месник» ?

Ростисла́в (чоловіче ім’я)

складне утворення з основ дієслова *orsti «рости» та іменника slava «сла-ва»;
псл. *Orstislavъ;
р. Ростисла́в, Ростисла́ва, бр. Расцісла́ў, Расцісла́ва, др. Ростиславъ, стсл. Растиславъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Ро́стик
Ростисла́ва (жіноче ім’я)
Ро́стя
Ро́ся
Сла́ва
Сла́вка
Славко́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Расцісла́ў білоруська
Расцісла́ва білоруська
Ростиславъ давньоруська
*orsti «рости» праслов’янська
slava «сла-ва» праслов’янська
*Orstislavъ праслов’янська
Ростисла́в російська
Ростисла́ва російська
Растиславъ старослов’янська

Святосла́в (чоловіче ім’я)

псл. Svętoslavъ;
складне утворення індоєвропейського типу з основ прикметника svętъ «святий» та іменника slava;
р. Святосла́в, Святосла́ва, бр. Святасла́ў, Святасла́ва, др. Святославъ, болг. Светосла́в;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Святосла́ва (жіноче ім’я)
Сла́ва
Сла́вик
Славко́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Святасла́ў білоруська
Святасла́ва білоруська
Светосла́в болгарська
Святославъ давньоруська
Svętoslavъ праслов’янська
svętъ «святий» праслов’янська
slava праслов’янська
Святосла́в російська
Святосла́ва російська

Станісла́в (чоловіче ім’я)

складне утворення з форми наказового способу др. стани (псл. stani) від дієслова стати і основи іменника слава (псл. slava);
пізніше могло бути підтримане впливом польської мови;
р. болг. Станисла́в, Станисла́ва, бр. Cтанісла́ў, Станісла́ва, др. Станиславъ, п. Stanisław, ч. слц. Stanislav, Stanislava, м. Станислав, Станислава, схв. Станислав, Станислава, слн. Stanislav, Stanislava;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Сла́ва
Сла́ва
Славко́
Сла́вцьо
Сла́вця
Ста́на
Станиславъ (1393)
Станісла́ва (жіноче ім’я)
Ста́ня
Ста́сій
Стась
Ста́ся
Ста́ха
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Cтанісла́ў білоруська
Станісла́ва білоруська
Станисла́в болгарська
Станисла́ва болгарська
стани (псл. stani)(псл. slava) давньоруська
стати давньоруська
слава давньоруська
Станиславъ давньоруська
Станислав македонська
Станислава македонська
Stanisław польська
stani праслов’янська
slava праслов’янська
Станисла́в російська
Станисла́ва російська
Станислав сербохорватська
Станислава сербохорватська
Stanislav словацька
Stanislav словенська
Stanislava словенська
Stanislav чеська

Ізясла́в

давньоруське особове ім’я, утворене з основ дієслова изяти «взяти», похідного від яти «брати», та іменника слава;
р. Изясла́в, бр. Ізясла́ў, др. Изяславъ;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Ізясла́ў білоруська
Изяславъ давньоруська
изяти «взяти» українська
яти «брати» українська
слава українська
Изясла́в ?

правосла́вний (рел.)

запозичення з церковно-слов’янської мови;
цсл. православьнъ «православний» утворене з основ прикметника правъ «правильний, правий; слушний, справедливий» та іменника слава «слава» як калька гр. ὀρϑόδοξος «православний (ортодоксальний, правовірний)», утвореного з основ ὀρϑός «правильний, правий» та δόξα «слава, віра»;
р. правосла́вный, бр. правасла́ўны, др. православьныи, п. вл. prawosławny, ч. pravoslavný, слц. pravoslávny, болг. правосла́вен, м. православен, схв. право̀сла̄ван, слн. pravosláven;
Фонетичні та словотвірні варіанти

правосла́в'я
правосла́віє
правосла́вник «православний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
правасла́ўны білоруська
правосла́вен болгарська
prawosławny верхньолужицька
ὀρϑόδοξος «православний (ортодоксальний, правовірний)» грецька
ὀρϑός «правильний, правий» грецька
δόξα «слава, віра» грецька
православьныи давньоруська
православен македонська
prawosławny польська
правосла́вный російська
право̀сла̄ван сербохорватська
pravoslávny словацька
pravosláven словенська
православьнъ «православний»«правильний, правий; слушний, справедливий»«слава» церковнослов’янська
правъ церковнослов’янська
слава церковнослов’янська
правъ церковнослов’янська
слава церковнослов’янська
pravoslavný чеська

Прокл (чоловіче ім’я)

через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. Προκλέης, Προκλη̃ς, Πρόκλος утворено за допомогою префіксаπρο- «перед, раніше» від κλέος «слава», спорідненого з псл. slava «слава», slovo «слово», укр. сла́ва, сло́во;
р. бр. Прокл, стсл. Проклъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Про́клъ «славенъ» (1627)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Прокл білоруська
Προκλέης грецька
Προκλη̃ς грецька
κλέος «слава» грецька
Πρόκλος грецька
slava «слава» праслов’янська
slovo «слово» праслов’янська
Прокл російська
Проклъ старослов’янська
сла́ва українська
сло́во українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.