СКОТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коти́ти
псл. kotiti «кидати, перевертати; котити»;
дальша етимологія не зовсім ясна;
найвірогідніше пов’язання (Топоров ВСЯ 6, 172–176) з ірл. caithid (‹*katejeti) «кидає»;
менш вірогідні зближення з лит. skàsti «скакати» (Bern. I 591–592; Львов ЭИРЯ II 103–108), з англ. skate «ковзатися» (Matzenauer F 8, 161), з лат. quatio «трясу» (Loewenthal AfSlPh 37, 393–394), з дінд. śātáyati «звалює, кидає на землю» (Machek ESJČ 283);
р. кати́ть «котити», бр. каціць «тс.», п. kocić się «іти повільними кроками», ч. kotiti «валити», слц. (pre-)kotiť «перевернути», вл. (roz)koćić «розколоти», схв. котỳрати «котити», слн. kotáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́кочелати
«викотити»
зака́т
«повітка для сільськогосподарського реманенту»
зака́тник
зака́ть
«тс.»
за́ко́т
«відгорнутий назовні край чогось»
зако́та
«тс.»
зако́тистий
за́котом
«перекотисто»
(про грім)
зако́чистий
запо́котом
«покотом»
ката́лка
«шматок гончарної глини, яку качають і місять»
ката́ль
«робітник, що викочує або підвозить вантажі»
ка́танки
«валянки»
ката́ти
катери́ти
«котити (швидко їхати)»
като́к
кату́ль
(вигук при коченні)
кату́лька
«качалка (для тіста); деталь ткацького верстата; грудка; галушка»
катуля́тися
«качатися, валятися»
кача́лка
качалкува́ти
«бити качалкою»
кача́ло
«дерев’яний кружок»
качалу́ба
«сувій полотна»
кача́льниця
кача́льня
кача́льце
«згорток»
кача́ти
качеля
«гойдалка»
ка́чильці
«блок у ткацькому верстаті»
качі́лка
«качалка»
качка
«хитавиця»
качну́ти
качу́лка
«дерев’яний круг; гра в круг»
кети́тися
«котитися»
кицькатися
«падати, перекидаючись»
кіть
«котиться»
(виг., дит.)
кіть-кілі́ть
кіть-кіть
«тс.»
кі́тька
«гра, що полягає в катанні яєць»
котаре́ники
«колеса»«один із дерев’яних валків, за допомогою яких пересувають вантаж; викачаний і витоптаний кіньми посів»
(в загадці)
ко́твиця
«один із дерев’яних валків»
ко́твище
«місце, викачане кіньми»
коте́ць
«вид великодньої гри, коли катають крашанки»
ко́ти
«тс.; котки, по яких котять вантажі»
коти́га
«віз у чабанів»
ко́тики
«подібна до галушок страва»
котки́
«тс. Л; великодня гра, коли катають крашанки Я»
котки́й
коткува́ти
«вирівнювати землю котком»
кото́к
коту́х
«сарай, куди закочують вози»
коту́шка
ко́тько
«коліщатко»
(дит.)
котьо́лка
«блочок у верстаті Ник; сувій полотна тж; вид дитячої гри Я»
котю́чий
котю́чка
(гра)
котю́шка
«котушка»
кочали́стий
«звитий сувоєм, круглий»
ко́чало
«круг»
кочела́
ко́чело
кочи́ло
«ролик, диск»
кочиля́стий
«дископодібний»
кочіли́стий
«тс.»
кочі́льця
«дерев’яні блочки в ткацькому верстаті»
навкотка́
(у виразі н. грати)
накат
(тех.)
нака́тка
(тех.)
нака́тник
(тех., спец.)
накі́т
«мощена дорога через багнисте місце»
нако́тистий
на́ко́том
обка́т
(спец.)
обка́тка
(спец.)
обка́тник
(спец.)
обкочела́ти
«оточити, обвести»
пакатьо́ли
«зубці на колесі навою»
переко́чувач
(спец.)
пі́дкітка
«підметка»
підкі́тькуватися
«котитися підстрибуючи»
пока́т
пока́тий
пока́тистий
пока́том
покату́лятися
«покотитися»
покатьо́л
«кошик соняшника»
покі́т
«схил»
покоте́ло
«кружало, кільце»
покоти́ло
«великий горщик; перекотиполе Me»
поко́тистий
по́котом
покотьо́ла
«блочки у верстаті»
покотьо́ло
«обруч, дерев’яний круг, дзиґа»
покочи́стий
«покотистий»
скат
ско́ти
«сувої полотна»
ско́тисто
«спадисто»
ско́чистий
«спадистий»
упоко́т
«покотом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skate «ковзатися» | англійська |
| каціць «тс.» | білоруська |
| (roz)koćić | верхньолужицька |
| śātáyati «звалює, кидає на землю» | давньоіндійська |
| caithid «кидає» (‹*katejeti) | ірландська |
| *katejeti | ірландська |
| quatio «трясу» | латинська |
| skàsti «скакати» | литовська |
| kocić się «іти повільними кроками» | польська |
| kotiti «кидати, перевертати; котити» | праслов’янська |
| кати́ть «котити» | російська |
| котỳрати «котити» | сербохорватська |
| (pre-)kotiť | словацька |
| kotáti «тс.» | словенська |
| kotiti «валити» | чеська |
скот
існують також думки про власне слов’янське походження слова skotъ, зокрема про його зв’язок з псл. ščetina «щетина», з kotiti sę «котитися, плодитися» чи з схв. сто̏ка «майно, худоба» і про запозичення з праслов’янської мови в германські (Ильинский РФВ 73, 283–284; Jakobson IJSLP 1/2, 271; Мартынов Сл.-герм. взаимод. 183–187; ВЯ 1961/3, 55; Преобр. II 310; Machek ESJČ 548; Jagić AfSlPh 23, 536; Brückner AfSlPh 23, 626; Schrader IF 17, 30) або про первісну спорідненість слов’янського і германського слів (Младенов 585; Matzenаuer 74);
здебільшого вважається запозиченням з германських мов і пов’язується з гот. skatts (назва грошової одиниці), дісл. skattr «податок», днн. scat «монета, майно», двн. skaz «тс.», нвн. Schatz «скарб» (Kiparsky GLG 186–188; Brückner 495–496; Janko WuS I 103–105; Stender-Petersen 309–310; Uhlenbeck AfSlPh 15, 491);
загальноприйнятого пояснення не має;
псл. skotъ;
р. болг. м. скот, бр. [скот], скаці́на, др. скотъ, п. ч. нл. skot, вл. skót, полаб. st’öt, схв. ско̏т, слн. skа̏t, стсл. скотъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оскоти́ніти
скіт
«скот»
скітни́й
«скотячий»
скітни́к
«шкуродерня»
скітня́
«дорога для худоби»
скота́р
скота́рити
скота́рник
скота́рня
скота́рство
скотарча́
«малий пастух»
скотарчу́к
«тс.»
скотарюва́ти
скотені́ти
«ставати подібним до скотини»
скоти́на
скотиню́ка
скотиня́ка
скоти́нячий
скоти́чити
«пасти худобу»
ско́тник
«пастух корів»
ско́тство
«скотське життя»
скотя́
«скот»
скотя́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скот | білоруська |
| скот | болгарська |
| skót | верхньолужицька |
| skatts (назва грошової одиниці) | готська |
| skaz «тс.» | давньоверхньонімецька |
| skattr «податок» | давньоісландська |
| scat «монета, майно» | давньонижньонімецька |
| скотъ | давньоруська |
| скот | македонська |
| skot | нижньолужицька |
| Schatz «скарб» | нововерхньонімецька |
| st'öt | полабська |
| skot | польська |
| ščetina «щетина» | праслов’янська |
| kotiti sę «котитися, плодитися» | праслов’янська |
| skotъ | праслов’янська |
| скот | російська |
| сто̏ка «майно, худоба» | сербохорватська |
| ско̏т | сербохорватська |
| skòt | словенська |
| скотъ | старослов’янська |
| скаці́на | українська |
| skot | чеська |
шацува́ти «цінити, розцінювати; шанувати»
н. schätzen «цінувати» пов’язане з двн. skaz «монета; сила; майно», днн. scat «монета; володіння, майно; худоба», дангл. sceatt, дісл. skattr, дат. skat, гот. skatts «багатство; гроші», нвн. Schatz «скарб», псл. skotъ «худоба», укр. скот;
запозичене, можливо, через польське посередництво з німецької мови;
п. szacować «цінувати, шанувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ша́ца
«ціна, цінність»
шацу́нок
«оцінка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skatts «багатство; гроші» | готська |
| sceatt | давньоанглійська |
| skaz «монета; сила; майно» | давньоверхньонімецька |
| skattr | давньоісландська |
| scat «монета; володіння, майно; худоба» | давньонижньонімецька |
| skat | датська |
| schätzen «цінувати» | німецька |
| Schatz «скарб» | нововерхньонімецька |
| szacować «цінувати, шанувати» | польська |
| skotъ «худоба» | праслов’янська |
| скот | українська |
щети́на «коротка шорстка шерсть у деяких тварин; [шпильки (на сосні) ВеБ]»
псл. sъčetina;
похідне від збірного sъčetь «гребінь, усе подібне до нього»;
споріднене з лит. šukúoti «чесати, розчісувати (також льон)», šùkos «гребінець», šùkė «зазубрина, щербина (ножа, зубів); черепок», лтс. sukāt «чесати, розчісувати (волосся, льон)», suka «щітка, скребло (для коней)», suķis, suķe «черепок», дінд. c̦ūkas «остюк, шип», ав. sūkā «голка» (Zubató AfSlPh 16, 414; Mühl. – Endz. III 1116–1117; Ильинский РФВ 73, 287), у чому сумнівається Фасмер і наводить як паралелі лит. sketerà «холка коня», лтс. šķeteri «тонкі жердини на солом’яній стрісі», šķe̦stra, šķe̦sta «жердина на солом’яній стрісі» (Фасмер IV 505–506), малопереконливі з формального й семантичного погляду;
зближення з лит. skiẽtas «перекладина борони» (Mikl. EW 343) і гр. ϰάϰτος «кактус» (Loewenthal ZfSlPh 6, 374) також сумнівні;
малоймовірна гіпотеза (Ильинский РФВ 73, 287; Младенов 684) про зв’язок із чергуванням голосних у *sket-: скот «худоба»;
р. щети́на, бр. шчаці́нне, п. szczecina, ч. štětina, слц. štetina (частіше мн. štetiny), вл. [šćěćina], нл. šćeśina, полаб. såcitaină (‹ *ščetina) «щетина», såcit (‹ *ščetь) «щітка», såcitai (‹ *ščeti) (мн.) «щетина», болг. м. че́тина, схв. чèтина «щетина; шпильки (на дереві)», слн. ščetína;
Фонетичні та словотвірні варіанти
защі́титися
«густо порости (про молоду траву)»
щати́на
«тс.»
щет
«щітка для чесання льону»
ще́та
«щетина»
щети́нець
«Chaеtonotus»
(зоол.)
щетини́ти
«настовбурчувати»
щети́нитися
щети́нник
щетинникува́ти
щети́нуватий
щетиня́стий
щети́стий
щеть
«щетина СУМ; щітки для чесання льону»
щетя́к
«тварина з щетиною»
щетя́чка
«біловус стиснутий (мичка), Nardus stricta L.»
(щетя́чка сіри́ця)(бот.)
щіти́нник
«торговець щетиною»
щіти́ти
«чесати щіткою прядиво»
щі́тка
щітка́р
щітка́рня
«майстерня, де виготовляють щітки»
щітка́рство
«ремесло щіткарів»
щіткува́лка
«машина, що виготовляє щітки»
щіткува́ти
«чистити щіткою»
щітни́к
«держак щітки у штукатурів»
щіто́чниця
«Orgyia»
(ент.)
щітчи́на
«черсак, Dipsacus L.»
(бот.)
щітя́к
«щітка у маляра»
щоти́на
«щетина»
щоти́нистий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sūkā «голка» | авестійська |
| шчаці́нне | білоруська |
| че́тина | болгарська |
| šćěćina | верхньолужицька |
| ϰάϰτος «кактус» | грецька |
| c̦ūkas «остюк, шип» | давньоіндійська |
| sukāt «чесати, розчісувати (волосся, льон)» | латиська |
| šķeteri «тонкі жердини на солом’яній стрісі» | латиська |
| šukúoti «чесати, розчісувати (також льон)» | литовська |
| sketerà «холка коня» | литовська |
| skiẽtas «перекладина борони» | литовська |
| че́тина | македонська |
| šćeśina | нижньолужицька |
| såcitaină «щетина»«щітка»«щетина» (‹ *ščetina)(‹ *ščetь)(‹ *ščeti)(мн.) | полабська |
| såcit «щетина»«щітка»«щетина» (‹ *ščetina)(‹ *ščetь)(‹ *ščeti)(мн.) | полабська |
| såcitai «щетина»«щітка»«щетина» (‹ *ščetina)(‹ *ščetь)(‹ *ščeti)(мн.) | полабська |
| szczecina | польська |
| sъčetina | праслов’янська |
| щети́на | російська |
| чèтина «щетина; шпильки (на дереві)» | сербохорватська |
| štetina (частіше мн. štetiny) | словацька |
| ščetína | словенська |
| štětina | чеська |
| sъčetь «гребінь, усе подібне до нього» | ? |
| šùkos «гребінець» | ? |
| šùkė «зазубрина, щербина (ножа, зубів); черепок» | ? |
| suka «щітка, скребло (для коней)» | ? |
| suķis | ? |
| suķe «черепок» | ? |
| šķe̦stra | ? |
| šķe̦sta «жердина на солом’яній стрісі» | ? |
| скот «худоба» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України