СИРНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
сир
псл. syrъ;
споріднене з лит. sū́ris «сир», sū́rаs «солоний», прус. suris «сир», лтс. sũrs «гіркий», дісл. sūrr «закваска», двн. sūr «кислий», дісл. sóra «кисле молоко», алб. hirrë «сироватка»;
іє. *sū-ro-/sou-ro- «кислий, солоний, гіркий»;
р. бр. сыр, др. сыръ, п. заст. [syr], ser, ч. sór, слц. syr, полаб. sar, болг. си́рене, м. сир, схв. си̏р, слн. sìr, стсл. сыръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заси́рнити
«забруднити сиром»
наси́рнік
«млинець із сиром»
посира́нки
«частування дружок сирниками»
си́рено
«багато сиру»
си́ринний
«з сиру»
си́рінний
«тс.»
сирко́вий
сирни́к
«корзина для сиру Нед; ворок Чаб»
си́рник
«млинець із сиру»
си́рниця
«посудина для сиру; [торговка сиром Нед]»
сиро́к
си́рян
«сирний, із сиру»
си́ряний
«із сиру, з сиром»
си́ряник
«сирник»
си́ряно
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hirrë «сироватка» | албанська |
| сыр | білоруська |
| си́рене | болгарська |
| sūr «кислий» | давньоверхньонімецька |
| sūrr «закваска» | давньоісландська |
| sýra «кисле молоко» | давньоісландська |
| сыръ | давньоруська |
| *sū-ro-/sou-ro- «кислий, солоний, гіркий» | індоєвропейська |
| sũrs «гіркий» | латиська |
| sū́ris «сир» | литовська |
| sū́rаs «солоний» | литовська |
| сир | македонська |
| sar | полабська |
| syr | польська |
| ser | польська |
| syrъ | праслов’янська |
| suris «сир» | прусська |
| сыр | російська |
| си̏р | сербохорватська |
| syr | словацька |
| sìr | словенська |
| сыръ | старослов’янська |
| sýr | чеська |
сири́й
псл. syrъ, syrovъ, surovъ «сировий, жорсткий», пов’язане із syrъ «сир»;
споріднене з дат. ст. súrr «сировий, напівгнилий», шв. sur (véd) «сирове (дерево)», дісл. saurr «сира земля»;
іє. *sū-ro-/sou-ro- «кислий, гіркий»;
р. сыро́й, бр. сыры́, др. сырыи, п. surowy, ч. syrovó, syró, слц. surovó, вл. нл. syry, схв. си̏ров, слн. [sirо̑v], цсл. сыръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оси́рковатий
«сируватий»
по́сирий
поси́роватий
«тс.»
посирости́ти
«змочити, окропити»
сирві́ти
«сиріти»
сире́ць
сири́ця
«сиром’ятна шкіра, сирицевий ремінь; [заболочена низина; болото в лісі Ч]»
сири́чина
«тс.»
сири́чник
«фахівець із вичинки сириці»
сири́чуватий
«недостатньо вичинений, із недостатньо вичиненої шкіри»
сиріве́ць
«хлібний квас; [сировина; сириця]»
сирі́вка
«невипалена цегла»
сирівці́
«постоли із сиром’ятної шкіри»
си́рість
сирі́ти
сирко́м
«сирим (їсти)»
сирни́к
«усе сире, сирове»
сирня́к
«сирові дрова»
сирня́ччя
«тс.»
сирове́ц
«неочищений спирт»
сирове́ць
«сирівець; сириця О; цегла-сирець Чаб»
сирови́й
сировина́
си́рови́ця
«сириця; красильна сіра речовина у полотні; ґрунтова вода, з якої видобувають сіль; чавун Нед; цегла-сирець Чаб»
си́ровіти
«тс.»
сирува́тий
сиря́к
«сирові дрова»
сиря́ччя
«тс.»
сірочува́тий
«тс.»
соровий
«сирий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сыры́ | білоруська |
| syry | верхньолужицька |
| saurr «сира земля» | давньоісландська |
| сырыи | давньоруська |
| súrr «сировий, напівгнилий» | датська |
| *sū-ro-/sou-ro- «кислий, гіркий» | індоєвропейська |
| syry | нижньолужицька |
| surowy | польська |
| syrъ | праслов’янська |
| syrovъ | праслов’янська |
| surovъ «сировий, жорсткий» | праслов’янська |
| syrъ «сир» | праслов’янська |
| сыро́й | російська |
| си̏ров | сербохорватська |
| surový | словацька |
| sirо̑v | словенська |
| сыръ | церковнослов’янська |
| syrový | чеська |
| syrý | чеська |
| sur «сирове (дерево)» (véd) | шведська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України