СЕЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
село́
пор. др. село «поле», ч. selo «рілля», слн. sélo «ґрунт», стсл. село «поле, земля», п. sioło замість закономірного siodło;
ця лексична основа змішалася з основою псл. selo «рілля», спорідненою з лит. salá «острів», сх.-лтс. sola, лат. solum «ґрунт», двн. sal «будинок, житло», лангобардським sala «двір, будинок»;
псл. sedlo, пов’язане із *sěděti «сидіти»;
р. село́, бр. сяло́, др. село, п. sioło, siedlić «селити», ч. selo «село; рілля», sídlo «місцеперебування», sedlák «заможний селянин», слц. sedliak «тс.», нл. sedło «житло», болг. се́ло́, м. село, схв. сèло, слн. sêlo, стсл. село «населене місце, двори, будівлі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виселе́нець
ви́селок
ви́сілок
заселе́нниця
«жителька»
засе́лище
«заселене місце»
заселлє
за́селок
«тс.»
засі́лля
«тс. Пі; виселок»
насе́лення
осел
«зал»
оселе́нець
«поселенець»
осе́лець
«тс.»
осе́лица
«садиба»
осе́лище
«місце поселення»
осе́лок
«оселя»
осе́ля
оселяни́н
«поселенець»
переселе́нець
пересе́лець
переселя́нин
поселе́нець
посе́лення
посе́лок
посельча́нин
«односельчанин»
поселю́х
«бездомний»
поселя́ни́н
посі́лля
«садиба»
присе́лок
присі́лок
присі́льний
«сусідній»
сели́на
(зменш.)
сели́сько
(збільш.)
сели́тва
«основа, фундамент»
сели́ти
сели́тьба
«селище, садиба, будинок»
селища́нин
се́ли́ще
«поселення; місце, де було село»
селі́нє
«поселення, земля»
село́вич
«сільський мешканець»
се́льбище
«поселення»
(заст.)
селю́к
селю́х
селю́цтво
селюча́
«сільська дитина»
селяни́н
селяни́ця
«селянка»
селя́нство
селя́нський
селя́чка
«поселення, село»
сільськи́й
сільча́к
«житель села»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сяло́ | білоруська |
| се́ло́ | болгарська |
| sal «будинок, житло» | давньоверхньонімецька |
| село «поле» | давньоруська |
| село | давньоруська |
| solum «ґрунт» | латинська |
| salà «острів» | литовська |
| село | македонська |
| sedło «житло» | нижньолужицька |
| sioło | польська |
| siodło | польська |
| sioło «селити» | польська |
| siedlić «селити» | польська |
| selo «рілля» | праслов’янська |
| sedlo | праслов’янська |
| *sěděti «сидіти» | праслов’янська |
| село́ | російська |
| сèло | сербохорватська |
| sedliak «тс.» | словацька |
| sélo «ґрунт» | словенська |
| sêlo | словенська |
| село «поле, земля» | старослов’янська |
| село «населене місце, двори, будівлі» | старослов’янська |
| selo «рілля» | чеська |
| selo «село; рілля»«місцеперебування»«заможний селянин» | чеська |
| sídlo «село; рілля»«місцеперебування»«заможний селянин» | чеська |
| sedlák «село; рілля»«місцеперебування»«заможний селянин» | чеська |
| sola | ? |
| sala «двір, будинок» | ? |
зал
запозичене з німецької або французької мови через російську і через польську (форма з м’яким -ля);
нвн. Saal «зал» (двн. свн. sal «однокімнатний будинок») споріднене з днн. sẹli «однокімнатний будинок», дангл. sele, дісл. salr «тс.», гот. saljan «знайти притулок, лишитися», лат. solum «земля, ґрунт; основа», стсл. сєло «населене місце; поле», укр. село́;
фр. salle «зал; кімната, приміщення» виводиться від германського sal;
р. бр. зал, за́ла, п. sala, ч. sál, слц. sála, вл. sal, болг. за́ла, м. схв. са́ла;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́ла
за́льний
са́ля
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зал | білоруська |
| за́ла | білоруська |
| за́ла | болгарська |
| sal | верхньолужицька |
| sal | германські |
| saljan «знайти притулок, лишитися» | готська |
| sele | давньоанглійська |
| sal | давньоверхньонімецька |
| salr «тс.» | давньоісландська |
| sẹli «однокімнатний будинок» | давньонижньонімецька |
| solum «земля, ґрунт; основа» | латинська |
| са́ла | македонська |
| Saal «зал» (двн. свн. sal «однокімнатний будинок») | нововерхньонімецька |
| sala | польська |
| зал | російська |
| за́ла | російська |
| са́ла | сербохорватська |
| sal | середньоверхньнімецька |
| sála | словацька |
| сєло «населене місце; поле» | старослов’янська |
| село́ | українська |
| salle «зал; кімната, приміщення» | французька |
| sál | чеська |
седля́к «селянин»
запозичення з чеської мови;
ч. sedlàk «багатий, заможний селянин» є похідним від основи слова sídlo «місце проживання», яке відповідає укр. село́;
п. рідк. sedłak «селянин, мешканець села»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sedłak «селянин, мешканець села» | польська |
| село́ | українська |
| sedlák «багатий, заможний селянин» | чеська |
| sídlo «місце проживання» | чеська |
сілько́р «сільський кореспондент»
калька р. селько́р, складноскороченого утворення з початкових частин слів се́льский, похідного від село́, і корреспонде́нт;
бр. селько́р;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сілько́рівський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| селько́р | білоруська |
| селько́р | російська |
| се́льский | ? |
| село́ | ? |
| корреспонде́нт | ? |
су́сілком «масою, юрбою»
не зовсім ясне;
можливо, утворене за допомогою префікса су- від село́ (букв. «усім селом»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| су- (букв. «усім селом»). | ? |
| село́ (букв. «усім селом»). | ? |
постушель «бугила лісова, Anthriscus silvestris Hoffm.» (бот.)
очевидно, запозичення з російської мови;
р. [постушель] «тс.» вважається результатом видозміни деетимологізованого [пустосе́л] «тс.», утвореного з основ слів пусто́й «пустий» і село́ (селить) «село (селити)» як назви бур’яну, що росте на незайнятих місцях, у тому числі таких, де колись було якесь селище;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пустошель
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| постушель «тс.» | російська |
| пустосе́л «тс.» | російська |
| пусто́й «пустий» | російська |
| село́ «село (селити)» (селить) | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України