САРАНА — ЕТИМОЛОГІЯ
сарана́ «Locusta L.» (ент.)
запозичення з тюркських мов;
тат. саранча «сарана», кипч. sarynčka «тс.» є похідними від тюрк. sary(γ) «жовтий»;
р. саранча́, [сарана́], бр. саранча́, п. szarańcza, ч. saranče, слц. saranča;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сарано́вий
саранча
(XVI ст.)
саранча́
сараня́чий
сереньча
шарана́
шаранча́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саранча́ | білоруська |
| sarynčka «тс.» | кипчацька |
| szarańcza | польська |
| саранча́ | російська |
| сарана́ | російська |
| saranča | словацька |
| саранча «сарана» | татарська |
| sary(γ) «жовтий» | тюркські |
| saranče | чеська |
сарана «лілія лісова, Lilium martagon L.» (бот.)
запозичення з російської мови;
р. сарана́ «сибірська червона лілія, Lilium tenuifolium; [лілія лісова, Lilium martagon L.]», [сара́нка] «тс.» походить від тат. сарана «лілія», спорідненого з монг. sarana «дикий часник»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sarana «дикий часник» | монгольська |
| сарана́ «сибірська червона лілія, Lilium tenuifolium; [лілія лісова, Lilium martagon L.]» | російська |
| сара́нка «тс.» | російська |
| сарана «лілія» | татарська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України