РІЧ — ЕТИМОЛОГІЯ

річ «предмет»

псл. *rěkjь «мова, слово, предмет», пов’язане з *rekti «говорити»;
р. ст. речь «річ, предмет», бр. рэч «предмет», п. rzecz «річ, справа, предмет», слн. réč «предмет»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зрече́ви́ти «втілити у щось речове, матеріальне»
річе́вий «предметний, діловий, дійсний, змістовний»
річни́й «конкретний, діловий»
уречеви́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рэч «предмет» білоруська
rzecz «річ, справа, предмет» польська
*rěkjь «мова, слово, предмет» праслов’янська
*rekti «говорити» праслов’янська
речь «річ, предмет» російська
réč «предмет» словенська


готі́вка

результат лексикалізації словосполучення типу готова річ, плата (про гроші, готові для сплати);
поширення подібної структури слова в трьох суміжних мовах – українській, білоруській і польській – при відсутності її в інших словʼянських мовах робить можливим припущення про те, що українське і білоруське слова побудовано за зразком п. gotówka;
бр. гатóўка, п. gotówka, gotowizna, [gotowa], ч. hotovost, слц. hotovost’, hotovizeň, м. готовина, схв. готовùна, гòтовина, слн. gotovína «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гото́вана «тс.»
готовизна (1482)
готови́зна
готови́к «готівка»
готовь «готівка» (1456)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гатóўка білоруська
готовина македонська
gotówka польська
gotówka польська
gotowizna польська
готовùна сербохорватська
hotovost' словацька
hotovizeň словацька
gotovína «тс.» словенська
gotowa українська
гòтовина українська
hotovost чеська
готова ?
річ ?
плата (про гроші, готові для сплати) ?

злорі́ка (заст.)

складні слова, утворені, очевидно, під впливом стсл. зълословити, зълословиѥ з основ іменників зло та річ «мова» (див.);
р. болг. злоре́чие, др. зълорѣчити, ч. zlořečiti;
Фонетичні та словотвірні варіанти

злорі́кий
злорі́чавий
злорі́чити
злорѣчїе
Етимологічні відповідники

Слово Мова
злоре́чие болгарська
зълорѣчити давньоруська
злоре́чие російська
зълословити старослов’янська
zlořečiti чеська
зло «мова» ?
річ ?

ректи́ «говорити»

псл. *rekti (з чергуванням голосних rьk- : rek- : rok-);
споріднене з гот. rahnjan «рахувати», ragin «рада, рішення, постанова», garēhsns «призначення, визначення», дінд. racáyati «упорядковує, виготовляє, складає, готує», racanam, racanā «порядок, розпорядження», тох. A rake «слово», B reki «тс.», іє. *rē˘k- «розташовувати»;
думка про зв’язок із звуконаслідувальними формами лит. rė˜kti «кричати», rė́kauti «кричати, горлати, репетувати», лтс. rēkt «ревіти, ричати», дірл. réimm «крик», лат. raccāre «ричати (про тигра)» (Фасмер III 465–466; Schuster-Šewc 1222; Wаlde–Hofm. II 414) з погляду фонетики викликає заперечення;
р. изрека́ть «урочисто вимовляти, висловлюватися», [река́ть] «говорити, мовити, промовляти», бр. прадрака́ць «передрікати», др. рєчи «говорити, сказати», п. rzec «сказати», ч. říci, слц. riect’ «тс.», вл. rjec «говорити, сказати», нл. rjаc «тс.», полаб. rict, ricаt «казати», болг. река́ «скажу», м. рече «каже», схв. pѐƕи «сказати», слн. rêči «тс.», стсл. рєшти, рєкѫ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відректи́
відріка́ти «відповідати»
вріка́ти «дорікати»
вро́ки «пристріт, уроки»
доректи́
доріка́ти «докоряти»
дорікну́ти
заректи́ся
зареч «постскриптум, епілог» (заст.)
зарі́к «обіцянка»
зарі́каний «який дав зарік»
заріка́ти «заклинати, клясти, просити»
заріка́тися «закаюватися, заклястися»
заріча́ний «непокірливий, сварливий»
зарі́чки «зарік»
зарі́чливий «який зарікся від чогось»
заро́к «тс.»
зорчи́ «скажи»
зректи́ся
зріка́тися «відмовлятися»
зуро́чити «наврочити»
навректи́ «наврочити»
навро́ки «пристріт»
наврокува́ти «тс.»
навро́чити
наврочли́вий
нао́дрік «у відповідь»
нареко́вати «називати» (заст.)
наректи́ «назвати»
нарече́на «молода»
нарече́ний «жених»
наре́че́ння «присвоєння імені»
наречи́ «наректи»
наріка́ти «скаржитися»
нарічо́вість «діалектна особливість»
нарі́ччя
неви́речений «невисловлений»
недорі́ка «людина з дефектом мови»
недорі́кий «який має дефект мови»
недорі́кува́тий «тс.»
недо́річ «безглуздя, абсурд»
недорічи́вий «безглуздий, абсурдний»
недорі́чний «непридатний»
нездоре́чі «ні до чого»
нерічи́вий «некрасномовний, недорікуватий»
обректи́
обречи́ «урочисто обіцяти; присвятити; вказати»
обрі́к «обітниця»
обрі́ка «тс.»
обріка́ти «обіцяти; прирікати»
обрі́кувати «докоряти закидати»
обрі́куватися «заповідати»
обро́чник «той, що дав обітницю зробити щось для спокутування гріха»
оброчникува́ти «виконувати обітницю»
о́дрік «заперечення; відмова»
пере́рік «суперечка»
пере́річка «тс.»
по́рекло «прізвисько; прізвище»
порі́к «ремство»
порі́кування «ремство, нарікання»
порі́кувати «ремствувати»
приректи́
прире́чений
прире́чення
приріка́ти
приуро́чений
приуро́чити
прорека́ти «прорікати; з похвалою згадувати»
проректи́
проре́чення «прорікання»
проре́чистий «красномовний»
прорі́к «пророк»
проріка́ння «пророкування»
проріка́ти
проро́к
пророкува́ти
проро́цтво
проро́цький «пророчий»
проро́чення
проро́чество
проро́чеський «пророчий»
проро́чий
проро́чити
проро́чиця
проро́чня «оракул»
ре́кало «той, що дає прізвиська іншим»
ре́кло «прізвисько; прозвання; гасло»
реку́н «промовець»
речене́ць «строк»
рече́ння «вислів»
ре́чення
речи́
речи́нець «тс.»
речи́стий «говіркий»
речни́к «адвокат, заступник у справах»
ре́чник «поборник; оратор; [повірений Нед]»
речни́стий «тс.»
речни́цтво «адвокатура; заступництво в справах»
речни́цький «ораторський, адвокатський»
речня́ «вислів, судження; вирок, присуд»
речува́ти «тс.»
рік «зойк»
річ «мова, розмова, міркування»
річни́й «балакучий»
річни́стий «красномовний»
рочи́тися «давати обітницю»
рочня́ «оракул»
урекли́вий «здатний наврочити; якого можна наврочити»
уректи́ «наврочити; [докорити, доректи]»
уректи́ся «почутися; здатися»
уре́чення «уроки»
уречи́ «докорити; наврочити Г; висловити ВеЛ»
уріка́ти «тс.»
урі́чли́вий
урі́чний «тс.»
уро́к «завдання; навчальне заняття»
уро́ки «пристріт»
уро́чий «чудовий, чарівний, принадний; здатний докоряти Шейк»
уро́чи́на «пристріт»
урочи́ти «заворожити, зачарувати»
уро́чища (збільш. від уро́ки)
уро́чний «встановлений; умовлений, визначений»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
прадрака́ць «передрікати» білоруська
река́ «скажу» болгарська
rjec «говорити, сказати» верхньолужицька
rahnjan «рахувати» готська
ragin «рада, рішення, постанова» готська
garēhsns «призначення, визначення» готська
racáyati «упорядковує, виготовляє, складає, готує» давньоіндійська
racanam давньоіндійська
racanā «порядок, розпорядження» давньоіндійська
réimm «крик» давньоірландська
рєчи «говорити, сказати» давньоруська
*rē˘k- «розташовувати» індоєвропейська
raccāre «ричати (про тигра)» латинська
rēkt «ревіти, ричати» латиська
rėˊkti «кричати» литовська
rė˜kauti «кричати, горлати, репетувати» литовська
рече «каже» македонська
rjаc «тс.» нижньолужицька
rict «казати» полабська
ricаt «казати» полабська
rzec «сказати» польська
*rekti (з чергуванням голосних rьk- : rek- : rok-) праслов’янська
изрека́ть «урочисто вимовляти, висловлюватися» російська
река́ть «говорити, мовити, промовляти» російська
pѐђи «сказати» сербохорватська
riect' «тс.» словацька
rêči «тс.» словенська
рєшти старослов’янська
рєкѫ «тс.» старослов’янська
A rake «слово» тохарська А
reki «тс.» тохарська В
říci чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.