РЯСА — ЕТИМОЛОГІЯ

ря́са «верхній одяг православного духовенства»

запозичення із середньогрецької мови;
сгр. ῥάσον «чернечий одяг» походить від слат. rāsum, дієприкметника до дієслова radere «скребти, чистити; змивати», пов’язаного з rodere «гризти, терзати; розмивати» і спорідненого з дінд. rádati «скребе, гризе»;
пом’якшення відбулось, очевидно, під впливом рясни́й «густий, пишний; широкий (про одяг)»;
р. ря́са, бр. ра́са, болг. ра́со, м. раса, расо, схв. ра̏са;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підря́сник
ря́ска «тс.»
ря́сник «у рясі (піп)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ра́са білоруська
ра́со болгарська
rádati «скребе, гризе» давньоіндійська
radere «скребти, чистити; змивати» латинська
rodere «гризти, терзати; розмивати» латинська
раса македонська
расо македонська
ря́са російська
ра̏са сербохорватська
ῥάσον «чернечий одяг» середньогрецька
rāsum середньолатинська
рясни́й «густий, пишний; широкий (про одяг)» українська


ря́са «бахрома Нед; торочки О; колос проса, вівса; волоть, мітелка у рослин, віночок»

псл. ręsa «щось пишне, густе»;
загальновизнаної етимології не має;
найімовірніший зв’язок з rędъ «ряд» (*ręd-sā) (Фасмер III 539; Преобр. II 242; Горяев Доп. I 32);
розглядалося також як похідне від псл. *ręp-sati, спорідненого з нвн. [rampfen] «дерти, смикати, скубти» (Machek ESJČ 529);
мало вмотивовані зіставлення з решето́ (Ильинский ИОРЯС 23/2, 181), р. [ремье] «лахміття» (Jokl AfSlPh 28, 10), з дінд. raśanā́ «шматок; пояс», raś-nā «тс.» (Младенов 560; Skok III 131; Schuster-Šewc 1220–1221), raś-mi-ḥ «мотузка» (Mikl. EW 276–277) або з нвн. Rispe «мітелка» (Горяев 308);
р. [ряса] «ряд, низка; нитка намиста», [ря́ска] «тс.», бр. [ра́са] «паросток; остюк», [ря́ссе] «лахміття, подраний одяг», [ря́сище] «тс.», др. ряса «бахрома», рясьно «вія», рясьнъ «бахрома, прикраса», п. rzęsa «вія; війка; сережка на вільшині; колос вівса», rzęsny «рясний», ч. řasa «фалда; вія», слц. riasa «фалда; колос; сережка», riasnatý «рясний», вл. rjas «вія», болг. реса́ «мітелка; сережка; бахрома», м. реса (бот.) «вусик», реси «бахрома; (бот.) сережки», схв. ре́са (бот.) «сережка (на вербі, березі); (анат.) язичок (у гортані)», мн. ресе «бахрома», слн. résa «остюк; волосинка; бахрома (на одязі)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

обрясни́ти «густо вкрити»
па́рісний «рясний» (про дощ)
рє́зка «тс.»
рє́ска «мітелка Нед; колос вівса; волоть; бахрома (?) О»
рися́нка «кукурудза»
рі́са «тс.»
ріси́ти
рісни́й
рісницева́тий «віястий»
рісни́ця «вія»
ріснота́
рісова́тий «тс.»
рісота́
рісува́ти «тс.»
ря́зка «цвіт кукурудзи»
ря́са́ «складка, фалда»
ряси́ти «робити складки; гаптувати золотом»
ряси́ця
ря́ска «сережка на дереві; колос проса, вівса, мітелка»
рясни́й
рясни́стий
рясниця «тс.»
рясни́ця
рясні́ти
рясні́шати
рясно́та́
рясо́та́
рясува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ра́са «паросток; остюк» білоруська
ря́ссе «лахміття, подраний одяг» білоруська
реса́ «мітелка; сережка; бахрома» болгарська
rjas «вія» верхньолужицька
raśanā́ «шматок; пояс» давньоіндійська
raś-nā «тс.» давньоіндійська
raś-mi-ḥ «мотузка» давньоіндійська
ряса «бахрома» давньоруська
рясьно «вія» давньоруська
рясьнъ «бахрома, прикраса» давньоруська
реса «вусик» (бот.) македонська
реси «бахрома; (бот.) сережки» македонська
rampfen «дерти, смикати, скубти» нововерхньонімецька
Rispe «мітелка» нововерхньонімецька
rzęsa «вія; війка; сережка на вільшині; колос вівса»«рясний» польська
rzęsny «вія; війка; сережка на вільшині; колос вівса»«рясний» польська
ręsa «щось пишне, густе» праслов’янська
rędъ «ряд» (*ręd-sā) праслов’янська
*ręd-sā праслов’янська
*ręp-sati праслов’янська
ря́ска «тс.» праслов’янська
ремье «лахміття» російська
ряса «ряд, низка; нитка намиста» російська
ре́са «сережка (на вербі, березі); (анат.) язичок (у гортані)» (бот.) сербохорватська
ресе «бахрома» сербохорватська
riasa «фалда; колос; сережка»«рясний» словацька
riasnatý «фалда; колос; сережка»«рясний» словацька
résa «остюк; волосинка; бахрома (на одязі)» словенська
решето́ українська
ря́сище «тс.» українська
řasa «фалда; вія» чеська

рецок «бурозубка (землерийка), Sorex L.» (зоол.)

запозичення з польської мови;
п. [recek] «тс.» є результатом видозміни форми rzęsorek (< *rzęsor) «тс.», що пов’язується з rzęsа «вія», спорідненим з р. ресни́ца «тс.», укр. [ря́са́] «складка; колос, волоть»;
назва дана за зовнішньою ознакою хом’ячка, який має м’яке волосся;
Фонетичні та словотвірні варіанти

жджок
зьджьок «тс.»
ирджок
ирчок
рджок
Етимологічні відповідники

Слово Мова
recek «тс.» польська
*rzęsor «тс.» польська
rzęsа «вія» польська
rzęsorek польська
ресни́ца «тс.» російська
ря́са́ «складка; колос, волоть» українська

рісля́к «хрущ, райдужниця, Donacia F.» (ент.)

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з [рі́ска] «ряска»;
в такому разі назва зумовлена тим, що ці жуки живуть на водяних рослинах (Горностаев 174);
може бути пов’язане і з [рісни́й] «рясний», [рісота́] «ряснота», [ря́са] «колос, волоть, мітелка»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рі́ска «ряска» українська
рісни́й «рясний» українська
рісота́ «ряснота» українська
ря́са «колос, волоть, мітелка» українська

ря́си́ти «трусити»

очевидно, пов’язане з ря́са «волоть, мітелка, колос» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ряса́ти «потрушувати гілкою»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ря́са «волоть, мітелка, колос» українська

ря́ска «Lemna L.» (бот.)

псл. *ręsa «тс.», тотожне з *ręsa «щось пишне, густе; бахрома»;
р. ря́ска, бр. ра́ска, п. rzęsa «ряска», ч. řasy «водорості», ст. řasа «ряска», слц. riasy «водорості», вл. rjasa «ряска», схв. rèsinа «водорість», слн. résa «ряска»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ра́са
рє́ска
ріска «тс.»
ря́са́
ря́скові «Lemnaceae»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ра́ска білоруська
rjasa «ряска» верхньолужицька
rzęsa «ряска» польська
*ręsa «тс.» праслов’янська
ря́ска російська
rèsinа «водорість» сербохорватська
riasy «водорості» словацька
résa «ряска» словенська
řasy «водорості» чеська
řasа «ряска» чеська

ряхті́ти «блищати, мерехтіти, [шуміти Нед]»

неясне;
можливо, пов’язане з мерехті́ти;
зіставлення з коренем слів [ря́са, ряси́ти], рясни́й (Кобилянський Мовозн. 1972/3, 78) мало обґрунтоване;
Фонетичні та словотвірні варіанти

рехти́ти «мерехтіти»
ряхтли́вий «мерехтливий»
ряхтяни́й «блискучий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мерехті́ти українська
ря́са українська
ряси́ти українська
рясни́й українська

ряст «Corydalis Medic.; зелень, трава; земля, вкрита зеленню, травою; [первоцвіт весняний, Primula veris L.; проліска дволиста, Scilla bifolia L.; ряска, Lemna Нед]» (бот.)

очевидно, в звуковій формі [раст] пов’язане чергуванням голосних з рости́;
звукова форма ряст виникла під впливом прикметника рясни́й;
у південних російських говірках запозичено з української;
р. [ряст] (пд.) «первоцвіт весняний; проліска дволиста», [раст] «тс.; хвилівник, Aristolochia rotunda», [ро́стики] «проліски»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

раст «ряст Mak; первоцвіт весняний; анемона дібровна, Anemona nemorosa; медунка лікарська, Pulmonaria officinalis Нед»
ра́стка «рястка зонтична, Ornithogalum umbellatum»
расть «ряст порожнистий, Corydalis cava Schw. et Koer.»
ряс «ряст Mak; проліска дволиста Л»
ря́ска «ряст повний, Corydalis solida Smith.»
ря́стка «Ornithogalum L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ряст «первоцвіт весняний; проліска дволиста» (пд.) російська
раст «тс.; хвилівник, Aristolochia rotunda» російська
ро́стики «проліски» російська
раст українська
рости́ українська
ряст українська
рясни́й українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.