РЯД — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ряд «сукупність однорідних предметів або істот, витягнутих в одну лінію; договір, угода; [порядок Нед; уряд Нед; черга; кінська збруя]»
далі зіставляється з гр. ἀραρίσϰω «укладаю», ἀρϑμός «сполучення», ἀριϑμός «число» (Persson Beitr. 857), а також з сперс. rand «слід», randītan «тесати» (Scheftelowitz WZKM 34, 227), лат. ordo «ряд» (Machek ESJČ 528–529);
псл. rędъ «ряд», пов’язане чергуванням голосних з *orǫdьje «знаряддя; справа»;
споріднене з лит. rindа̀ «ряд, лінія», лтс. riñda «тс.», rist, riedu «упорядковувати»;
р. ряд, бр. рад, др. рядъ, п. rząd, ч. řád(а), слц. rad «ряд», riad «посуд; інструмент; інвентар», вл. rjad(a), нл. rěd, болг. м. ред, схв. ре̑д, слн. réd, стсл. рѧдъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпоря́дщина
«безладдя»
безуря́ддя
«тс.»
ви́ряд
«вирядження»
виряджа́ти
відря́дження
відря́дний
відря́дник
«той, хто працює за відрядною оплатою»
відря́дність
«система відрядної оплати праці»
вряд
вряджа́ти
заря́д
заряджа́ти
заря́дка
заря́дний
заря́дник
«архітектор; керівник, управитель»
зарядо́м
«підряд, без вибору»
заря́дчик
«керівник, управитель»
зауря́д
«звичайно»
зна́ряд
«знаряддя; зброя»
знаря́ддя
знаряджа́ти
знаряди́ти
зряд
«убрання; часто»
зряди́ти
«нарядити, убрати»
зря́ду
ізпідря́ду
«підряд»
надрядко́вий
нара́дя
«знаряддя»
наря́д
наря́ддя
«вбрання»
наряджа́ти
на́рядка
«тс.»
наря́дний
наря́дник
не́ряд
«непорядок»
обря́д
о́брядно
«підряд»
обрядо́вість
опоряджа́ти
опоря́дження
опоря́джувальний
переря́джений
переря́жка
«переодягання»
підря́д
підрядко́вий
підря́дний
підря́дник
підря́дність
підря́дчик
підря́дчицький
по́ряд
поря́дковий
порядкува́ти
поря́дний
поря́дність
поря́док
по́ряду
«по порядку»
рознаря́дка
розпоряджа́тися
розпоря́дливий
розпоря́дник
розпоря́док
розря́д
розряджа́ти
розря́дка
розря́дник
розря́дність
ря́джений
ряди́
«коло осіб, об’єднаних певними стосунками; [деталь ткацького верстата (дощечка з двома отворами); порядок Нед; устрій Нед]»
ряди́вий
«працьовитий»
ряди́ло
«розпорядник»
ряди́тель
«управитель, розпорядник»
ряди́ти
(ся)
рядко́ви́й
рядко́м
ря́дна́
«умова, договір»
(заст.)
ря́дни́й
«договірний; [акуратний, хазяйновитий; працьовитий О]»
ря́дно
«нарядно»
рядови́й
рядови́к
«рядовий солдат»
(заст.)
рядо́вич
«тс.»
рядойко
«ряд»
рядо́к
«кілька слів, літер, розміщених в одну лінію»
ря́дом
рядува́ти
«обходити ряд сидячих людей, пригощаючи»
ря́дчик
«підрядчик»
ря́нна
«хазяйка»
ря́нни́й
«порядний, путящий»
споряджа́ти
споря́дження
суря́дний
суря́дність
урє́дно
«добре, порядно»
у́ряд
уряди́ти
«прикрасити»
уря́дник
урядо́вець
урядо́вий
урядува́ти
уряжа́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рад | білоруська |
| ред | болгарська |
| rjad(a) | верхньолужицька |
| ἀραρίσϰω «укладаю» | грецька |
| ἀρϑμός «сполучення» | грецька |
| ἀριϑμός «число» | грецька |
| рядъ | давньоруська |
| ordo «ряд» | латинська |
| riñda «тс.» | латиська |
| rist | латиська |
| riedu «упорядковувати» | латиська |
| rindа̀ «ряд, лінія» | литовська |
| ред | македонська |
| rěd | нижньолужицька |
| rząd | польська |
| rędъ «ряд» | праслов’янська |
| *orǫdьje «знаряддя; справа» | праслов’янська |
| ряд | російська |
| рȇд | сербохорватська |
| rand «слід» | середньоперська |
| randītan «тесати» | середньоперська |
| rad «ряд»«посуд; інструмент; інвентар» | словацька |
| riad «ряд»«посуд; інструмент; інвентар» | словацька |
| réd | словенська |
| рѧдъ | старослов’янська |
| řád(а) | чеська |
заря́д «снаряд; певна кількість вибухової речовини в снаряді; кількість електрики в тілі»
запозичення з російської мови;
р. заря́д, заря́дка, заряди́ть, заряжа́ть, наря́д, перезаряди́ть, разря́д, разря́дка, разря́дник, разряди́ть, разряжа́ть, снаря́д, снаряди́ть, снаряжа́ть є похідними утвореннями від ряди́ть «робити, готувати, розпоряджатися, керувати», пов’язаного з ряд;
бр. зара́д, зара́дка, зарадзі́ць, нара́д, разра́д, разра́дка, разрадзі́ць, снара́д, болг. заря́д;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заряджа́ти
заряди́ти
заря́дка
наря́д
перезаряди́ти
розря́д
розряджа́ти
розряди́ти
розря́дка
розря́дник
снаря́д
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зара́д | білоруська |
| зара́дка | білоруська |
| зарадзі́ць | білоруська |
| нара́д | білоруська |
| разра́д | білоруська |
| разра́дка | білоруська |
| разрадзі́ць | білоруська |
| снара́д | білоруська |
| заря́д | болгарська |
| заря́д | російська |
| заря́дка | російська |
| заряди́ть | російська |
| заряжа́ть | російська |
| наря́д | російська |
| перезаряди́ть | російська |
| разря́д | російська |
| разря́дка | російська |
| разря́дник | російська |
| разряди́ть | російська |
| разряжа́ть | російська |
| снаря́д | російська |
| снаряди́ть | російська |
| снаряжа́ть «робити, готувати, розпоряджатися, керувати» | російська |
| ряд | російська |
| ряди́ть | російська |
зря́дник «косарики черепичасті, Gladiolus imbricatus L.» (бот.)
очевидно, пов’язане з ряд (за характером розміщення квіток на стеблі);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ряд (за характером розміщення квіток на стеблі) | ? |
навря́д
очевидно, запозичення з російської мови;
р. навря́д виникло, можливо, в результаті злиття прийменника на з прислівником вряд «сумнівно», значення якого розвинулось на ґрунті виразу вряд ли «тс.», в якому прислівник вряд утворений з прийменника в та іменника ряд, первісно мав значення «схоже, до речі, якраз» і який разом з часткою ли спочатку мав питальний характер, що поширювався на все речення з цим виразом;
бр. наўра́д;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наўра́д | білоруська |
| навря́д | російська |
| на «сумнівно» | російська |
| вряд ли «тс.» | російська |
| вряд | російська |
| в | російська |
| ряд | російська |
| ли | російська |
| вряд | російська |
рахува́ти «лічити»
пов’язання з ряд, р. сура́зный (Jokl AfSlPh 28, 6) недостатньо обґрунтоване;
свн. rechen (rechnen, rëchenen) «рахувати, лічити», двн. rēhhanōn «тс.» споріднене з гот. rahnjan, снн. rekenen, дфриз. rekenia, дангл. (ge)recеnian «пояснювати, розповідати, оплачувати» (англ. reckon «рахувати»), recen (ricen) «готовий, швидкий, прудкий», дірл. rēn (‹*regn) «п’ядь», гр. ἀργί-πους «швидконогий», дінд. ṛjúḥ «прямий»;
запозичено через польське посередництво з середньоверхньонімецької мови;
р. [рахова́ть] «рахувати; обговорювати, обмірковувати», бр. [рахава́ць], п. rachować «лічити, рахувати, розраховувати», слц. rachúnok «рахунок», нл. rachnowaś;
Фонетичні та словотвірні варіанти
врахува́ти
«взяти до уваги; зарахувати, включити»
незрахо́ваний
«незчисленний, незліченний»
обраху́нок
перераху́нок
підраху́нок
пораховати
(1579)
пораху́битися
«порахуватися»
пораху́нок
прорахува́тися
«помилитися»
прораху́нок
рахі́вля
«рахунок»
рахівни́к
рахівни́цтво
рахівни́ця
рахівни́чий
рахови́тий
«розумний, розсудливий, обачний, діловий»
раховни́чий
«рахівничий»
раху́ба
раху́бистий
«кмітливий, хитрий»
раху́битися
«вести рахунок, записувати в рахунок»
раху́бник
«боргова книга, рахункова книга»
раху́нок
рахунокъ
(1507)
рехува́ти
«тс.»
розрахо́вувати
«сподіватися»
(на щось)
розрахо́вувач
розраху́нок
урахува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| reckon | англійська |
| рахава́ць | білоруська |
| rahnjan | готська |
| ἀργί-πους «швидконогий» | грецька |
| (ge)recеnian | давньоанглійська |
| recen | давньоанглійська |
| ricen | давньоанглійська |
| rēhhanōn «тс.» | давньоверхньонімецька |
| ṛjúḥ «прямий» | давньоіндійська |
| rēn «п’ядь» (‹*regn) | давньоірландська |
| *regn | давньоірландська |
| rekenia | давньофризька |
| rachnowaś | нижньолужицька |
| rachować «лічити, рахувати, розраховувати» | польська |
| сура́зный | російська |
| рахова́ть «рахувати; обговорювати, обмірковувати» | російська |
| rechen «рахувати, лічити» (rechnen, rëchenen) | середньоверхньнімецька |
| rechnen | середньоверхньнімецька |
| rëchenen | середньоверхньнімецька |
| rekenen | середньонижньонімецька |
| rachúnok «рахунок» | словацька |
| ряд | українська |
отря́ха «шибеник, пустун»
очевидно, пов’язане з р. неря́ха «неохайна людина», яке виводиться від основи рях-а ‹ ря(д)х-а, пов’язуваної з ряд (пор. укр. [ряди́ти] «прибирати, наводити порядок», [ряди́тися] «збиратися, готуватися», [ря́дний] «акуратний, господарський», рос. наря́дный «ошатний», [ряха́я] «красива, ошатна, чепурна»);
р. [отря́ха] «неохайна людина», бр. [атря́ха] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
отря́х
«неохайна, погано одягнена людина»
отря́хуватий
«задирливий, розбишакуватий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| атря́ха «тс.» | білоруська |
| неря́ха «неохайна людина» | російська |
| отря́ха «неохайна людина» | російська |
| рях-а | ? |
| ря(д)х-а | ? |
| ряд (пор. укр. [ряди́ти] «прибирати, наводити порядок», [ряди́тися] «збиратися, готуватися», [ря́дний] «акуратний, господарський», рос. наря́дный «ошатний», [ряха́я] «красива, ошатна, чепурна») | ? |
ронд «збруя»
частково видозмінене запозичення з польської мови;
п. (іст.) rząd «давня оздобна збруя вершника; ряд» етимологічно відповідає укр. ряд (пор. ряди́ти «пишно вбирати, причепурювати»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ро́нда
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rząd «давня оздобна збруя вершника; ряд» (іст.) | польська |
| ряд (пор. ряди́ти «пишно вбирати, причепурювати») | українська |
ряда́ти «осуджувати, ганити, гудити»
пов’язане з ряд, пор. ряди́ти «вести розмову, розмовляти», суди́ти-ряди́ти «міркувати, розмірковувати», р. [ряд] «суд, розправа», др. рядити «судити», рядъ «суд; судовий вирок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ря́да
«причепа, сперечальник»
рядали́вець
«тс.»
рядали́вий
«причепливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рядити «судити» | давньоруська |
| рядъ «суд; судовий вирок» | давньоруська |
| ряд «суд, розправа» | російська |
| ряд | українська |
| ряди́ти «вести розмову, розмовляти» | українська |
| суди́ти-ряди́ти «міркувати, розмірковувати» | ? |
рядни́к «армерія, Armeria» (бот.)
очевидно, похідне від ряд;
мотивація назви неясна;
пор. іншу назву цієї рослини [рівнушка] Mak;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ряд | українська |
рядно́ «простирадло або покривало з ряднини»
похідне утворення від ряд: первинним було, очевидно, прикметникове значення «яке тчеться рядами (в чотири підніжки)»;
менш імовірне давнє значення «широкий мішок, лантух, що зшивався з шести полотен» (Преобр. II 240);
зв’язок з рѐдъкъ, семантично можливий (рядно – грубе полотно, яке тчеться по рідкій основі і з легким прибоєм), а також підкріплений паралельними утвореннями в російській мові (р. рядно́ – [редно], [рядни́на – реднина, рядови́тина – редови́тина]), є, очевидно, вторинним;
р. рядно́ «товсте полотно; виріб з нього», бр. радно́ «тс.», п. rzędzina «рідка тканина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
радя́нка
«віхоть з ганчірок»
ряде́нце́
рядни́на
«цупке домоткане полотно»
рядни́нний
рядня́ний
рядови́й
«рядняний»
рядови́на́
«груба тканина»
рядови́нка
«скатерка»
рядови́нний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| радно́ «тс.» | білоруська |
| rzędzina «рідка тканина» | польська |
| рядно́ «товсте полотно; виріб з нього» | російська |
| ряд | українська |
| реѣдъкъ | ? |
ря́ха «чепуруха»
очевидно, зворотне утворення від р. неря́ха «нечепура», похідного від [ря́хаться] «наряджатися», пов’язаного з ряди́ться «тс.», ряд;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| неря́ха «нечепура» | російська |
| ря́хаться «наряджатися» | російська |
| ряди́ться «тс.» | російська |
| ряд | російська |
снаря́д «один із видів боєприпасів; пристрій для спортивних вправ; пристрій для впровадження яких-небудь робіт»
р. снаря́д «один із видів боєприпасів; (заст.) спорядження; (ст.) артилерійська зброя; зібрання зброї; прикраса, оздоба» зводиться до др. рядъ «стрій; лава; порядок», якому відповідає укр. ряд;
запозичення з російської мови;
бр. снара́д, болг. снаря́д;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| снара́д | білоруська |
| снаря́д | болгарська |
| рядъ «стрій; лава; порядок» | давньоруська |
| снаря́д «один із видів боєприпасів; (заст.) спорядження; (ст.) артилерійська зброя; зібрання зброї; прикраса, оздоба» | російська |
| ряд | українська |
суря́дний
утворене за допомогою префікса су- від ряд;
очевидно, калька лат. coōrdinātus (з со- «су-» і ōrdinātus «розміщений в ряд»; ōrdō «ряд; порядок»), пор. англ. co-ordinate «одного розряду, однаковий; сурядний»;
при сурядному зв’язку всі компоненти стоять в одному ряді (за важливістю, якістю тощо);
ч. souřadný «сурядний»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| co-ordinate «одного розряду, однаковий; сурядний» | англійська |
| coōrdinātus (з со- «су-» і ōrdinātus «розміщений в ряд»; ōrdō «ряд; порядок») | латинська |
| souřadný «сурядний» | чеська |
| су- | ? |
| ряд | ? |
| co-ordinate «одного розряду, однаковий; сурядний» | ? |
у́ря́д «найвищий орган державної влади; (іст.) місцеве правління; правління; посада; [державна установа]»
зважаючи на наявність в українському слові двох наголосів (при давнішому уря́д), можна припустити можливість впливу польської мови;
префіксальне утворення від ряд;
псл. urędъ;
р. уря́д «устрій, розпорядок», бр. ура́д, п. urząd «установа; правління, посада», ч. úřad «установа; управління; посада», слц. úrad «установа; управління; посада; влада», болг. у́ред «знаряддя; прилад; [порядок]», м. уред «прилад, інструмент; організація, відомство», схв. у̀ред «канцелярія, контора, бюро, установа», слн. urédba «указ, розпорядження»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
врад
вра́дник
вряд
«уряд, правління, порядок»
вря́дник
підуря́дник
уряджа́ти
(вряджа́ти)
уря́джувати
(вря́джувати)
уряди́ти
(вряди́ти)
уря́дник
уря́дників
уря́дницький
уря́дниця
«службова особа жіночої статі»
уря́дничий
урядо́вець
урядо́вий
урядо́вня
уря́док
«порядок»
урядува́ння
«управління; [орган управління]»
урядува́ти
уря́дчик
«урядник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ура́д | білоруська |
| у́ред «знаряддя; прилад; [порядок]» | болгарська |
| уред «прилад, інструмент; організація, відомство» | македонська |
| urząd «установа; правління, посада» | польська |
| urędъ | праслов’янська |
| уря́д «устрій, розпорядок» | російська |
| у̀ред «канцелярія, контора, бюро, установа» | сербохорватська |
| úrad «установа; управління; посада; влада» | словацька |
| urédba «указ, розпорядження» | словенська |
| ряд | українська |
| úřad «установа; управління; посада» | чеська |
я́рус «ряд у горизонтально розташованих предметах; поверх у театрі; рибальська снасть; верства земної кори»
не зовсім ясне;
пов’язується як запозичення із дсканд. діал. jǫrðhūs «житло в землі, льох, підвал, підземний хід» (Mikkola Berühr. 20; Bern. I 446), що малоймовірно з огляду на фонетичні труднощі;
ще сумнівніші пов’язання з лат. arcus «дуга, склепіння» (Mikl. EW 100), з р. [яр] «ліс по ярах» (Соболевский РФВ 66, 333), з псл. *rǫdsъ, етимологічно пов’язаним з ору́дувати, ряд та префіксом *ja- (Kalima Neuphilоl. Mitt. 1948, 56);
р. бр. я́рус;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поя́русний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| я́рус | білоруська |
| arcus «дуга, склепіння» | латинська |
| *rǫdsъ | праслов’янська |
| *ja- (преф.) | праслов’янська |
| яр «ліс по ярах» | російська |
| я́рус | російська |
| ору́дувати | українська |
| ряд | українська |
| jǫrðhūs «житло в землі, льох, підвал, підземний хід» (діал.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України