РУХОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
рух
виводити ч. ruchati «руйнувати» з *gruchati (Machek ESJČ 523) немає достатніх підстав;
іє. *reu̯-/rou̯-/rū- «рити, рвати, рушити»;
споріднене з лит. ruošа̀ «підготовка», ruõšti «готувати, споряджати», raũsti «рити, копати», raũsis «печера», rūsỹs «льох», лтс. rа̄oss «рухливий, діловий», rusenis «рухливий сніг», raust «згрібати, мести», свн. rûsch «напад», двн. rôsc(i) «спритний; свіжий», нвн. [ruscheln] «квапливо працювати», дісл. rúst «руїни», ryskja «рвати», шв. rûsa «вириватися», лат. ruo «руйнувати(ся), обвалювати(ся)»;
псл. ruxъ «рух»;
р. [рух] «загальна тривога, неспокій (натовпу)», ру́хнуть, ру́шить, бр. рух, др. рухо «рухоме майно», рушати «переміщувати», п. ч. слц. вл. ruch, нл. ruš «тривожний рух, метушня», болг. руша́ «руйнувати», м. руши, схв. ру̏шити, слн. rúšiti, стсл. роушити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́зрух
«нерухомість»
безру́хий
безру́шний
ві́друх
знати
«не чіпати чужого»
знерухо́мити
знерухомі́ти
зру́шення
зру́шити
зру́щик
«зрушувана деталь пастки»
изрух
«рух; вивих»
нару́шити
незру́шний
«тс.»
ненару́шний
«недоторканний»
непорухо́мий
«нерухомий»
непору́шний
нерухо́мий
неру́ш
«непорушний»
неруши́мий
обру́шити
по́рух
пору́ха
«грижа Нед; зміщення органа»
пору́хач
«палиця до печі»
по́руш
«потяг до крадіння»
порушени́ця
«тс.»
пору́шити
пору́шич
«тс.»
прору́ха
«помилка Пі; штовханина Нед»
ро́зрух
розру́ха
руха́вий
ру́ха́вка
«рух, заворушення, повстання»
ру́хало
«двигун»
рухани́на
ру́ханка
«спорт»
ру́хати
рухи́ня
«рух; велике господарство»
рухівня́
«спортивний зал»
рухли́вий
рухло́
«все майно»
рухля́вий
рухну́ти
рухови́к
«спортсмен»
рухови́тий
рухо́вність
«рухоме майно»
рухомий
рухо́мість
руша́лка
«важіль, підойма»
руша́нє
«ущерб місяця»
руша́ти
ру́ша́ти
«брати, чіпати»
(Ме)
ру́шатися
«ворушитися (зі сну)»
ру́шення
«рух; ополчення»
(заст.)
ру́шити
руші́й
руші́йний
ру́шний
«рухливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рух | білоруська |
| руша́ «руйнувати» | болгарська |
| ruch | верхньолужицька |
| rôsc(i) «спритний; свіжий» | давньоверхньонімецька |
| rúst «руїни» | давньоісландська |
| ryskja «рвати» | давньоісландська |
| рухо «рухоме майно» | давньоруська |
| рушати «переміщувати» | давньоруська |
| *reu̯-/rou̯-/rū- «рити, рвати, рушити» | індоєвропейська |
| ruo «руйнувати(ся), обвалювати(ся)» | латинська |
| rаùoss «рухливий, діловий» | латиська |
| rusenis «рухливий сніг» | латиська |
| raust «згрібати, мести» | латиська |
| ruošа̀ «підготовка» | литовська |
| ruõšti «готувати, споряджати» | литовська |
| raũsti «рити, копати» | литовська |
| raũsis «печера» | литовська |
| rūsỹs «льох» | литовська |
| руши | македонська |
| ruš «тривожний рух, метушня» | нижньолужицька |
| ruscheln «квапливо працювати» | нововерхньонімецька |
| ruch | польська |
| ruxъ «рух» | праслов’янська |
| рух «загальна тривога, неспокій (натовпу)» | російська |
| ру́хнуть | російська |
| ру́шить | російська |
| рy̏шити | сербохорватська |
| rûsch «напад» | середньоверхньнімецька |
| ruch | словацька |
| rúšiti | словенська |
| роушити «тс.» | старослов’янська |
| ruchati «руйнувати» | чеська |
| *gruchati | чеська |
| ruch | чеська |
| rûsa «вириватися» | шведська |
братру́ра «піч для смаження; духовка»
запозичено через польське посередництво з німецької мови;
нвн. Brátröhre «піч для розігрівання; маленька піч для піджарювання» утворене з основ дієслова bráten «жарити, смажити» і іменника Röhre «труба, трубка», спорідненого з двн. rōr(r)а, rōrеа «тс.; стеблина очерету, порожниста стеблина», нвн. Rohr «труба, ствол; очерет, тростина», гот. raus, двн. rōsc(i) «спритний, гнучкий», укр. рух;
п. [bratrura];
Фонетичні та словотвірні варіанти
браґру́ра
браду́ра
бранду́ра
брату́ра
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| raus | готська |
| rōr(r)а | давньоверхньонімецька |
| rōsc(i) «спритний, гнучкий» | давньоверхньонімецька |
| Brátröhre «піч для розігрівання; маленька піч для піджарювання» | нововерхньонімецька |
| Rohr «труба, ствол; очерет, тростина» | нововерхньонімецька |
| bratrura | польська |
| рух | українська |
| bráten «жарити, смажити» | ? |
| Röhre «труба, трубка» | ? |
| rōrеа «тс.; стеблина очерету, порожниста стеблина» | ? |
ри́ска́ти «ганяти, гасати; нишпорити; трохи відхилятися від курсу то в один, то в другий бік; [блукати, мандрувати Бі]»
псл. riskati, очевидно, паралельне до ristati «рискати»;
споріднене з лит. rìstas «швидкий», лтс. riksis «рись», riksnis «тс.» і, можливо, з свн. risk, risch «швидкий»;
зіставлення з укр. ри́хлий, рух, п. rychły «швидкий» (Persson Beitr. 838) недостатньо обґрунтоване;
р. ры́скать, др. рискати «бігти, швидко йти, їхати, нестись»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рискати «бігти, швидко йти, їхати, нестись» | давньоруська |
| riksis «рись» | латиська |
| riksnis «тс.» | латиська |
| rìstas «швидкий» | литовська |
| rychły «швидкий» | польська |
| riskati | праслов’янська |
| ristati «рискати» | праслов’янська |
| ры́скать | російська |
| risk | середньоверхньнімецька |
| risch «швидкий» | середньоверхньнімецька |
| ри́хлий | українська |
| рух | українська |
ри́хло «скоро, недавно»
п. rychło «скоро», [rychlik] «те, що рано дозріває», як і ч. rychlý «швидкий, скорий», rychlík «ранній сорт салату; [ранній хліб]», вл. нл. rychły «швидкий, скорий», слц. rýchly «тс.», пов’язане з ruch, спорідненим з укр. рух, ри́хлий (див.);
запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ри́холь
«ранній хліб»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rychły «швидкий, скорий» | верхньолужицька |
| rychły «швидкий, скорий» | нижньолужицька |
| rychło «скоро» | польська |
| rychlik «те, що рано дозріває» | польська |
| rýchly «тс.» | словацька |
| ruch | словацька |
| рух | українська |
| ри́хлий | українська |
| rychlý «швидкий, скорий» | чеська |
| rychlík «ранній сорт салату; [ранній хліб]» | чеська |
різи «вид рибальської сітки»
нвн. Reuse «верша», свн. riuse «тс.» споріднене з гот. raus «труба», двн. rōr «тс.», можливо, також з двн. rōsc «рухливий», псл. ruxъ, укр. рух;
очевидно, запозичення з німецької мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| raus «труба» | готська |
| rōr «тс.» | давньоверхньонімецька |
| rōsc «рухливий» | давньоверхньонімецька |
| Reuse «верша» | нововерхньонімецька |
| ruxъ | праслов’янська |
| riuse «тс.» | середньоверхньнімецька |
| рух | українська |
роздру́хати «розбудити, розтермосити»
результат видозміни форми розру́хати «розворушити», похідної від рух, з появою вставного д в позиції з-р, як у випадках здрі́ти ‹ зрі́ти, [здра́да] ‹ зра́да та ін;
др. роздрушити «порушити», п. [rozdruchać] «збудити, привести до пам’яті»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
продру́хати
«пробудити, розтермосити»
продру́хатися
«пробудитися, прочуматися»
ро́здрух
«неспокій, метушня; колотнеча»
роздру́хатися
«розбудитися»
рускуду́рхати
«розбудити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| роздрушити «порушити» | давньоруська |
| rozdruchać «збудити, привести до пам’яті» | польська |
| розру́хати «розворушити» | українська |
| рух | українська |
| здрі́ти | українська |
| зрі́ти | українська |
| здра́да | українська |
| зра́да | українська |
ру́нути «рушити; повалитися, упасти»
можливо, сюди ж належить р. [руни́ть] «швидко робити, їсти», [руняко́м] «швидко» (Фасмер ІІІ 518);
пов’язане з ру́хнути, рух;
п. runąć «повалитися, упасти; завалитися», схв. ру̏нути «сильно ударити; накинутись, напасти», слн. [rúniti] «рухати, штовхати, бити»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| runąć «повалитися, упасти; завалитися» | польська |
| руни́ть «швидко робити, їсти» | російська |
| руняко́м «швидко» | російська |
| рy̏ти «сильно ударити; накинутись, напасти» | сербохорватська |
| rúniti «рухати, штовхати, бити» | словенська |
| ру́хнути | українська |
| рух | українська |
ру́ра «труба; [дуло, ствол Нед]»
нвн. Röhre «трубка» (двн. rōr(r)a ‹ rōrea «стебло очерету, трубка») пов’язане з Rohr «труба; очерет», двн. rōr «очерет», спорідненим з гот. raus «тс.», можливо, також з лит. rušė́ti «бути в русі, бути зайнятим», псл. ruxъ, укр. рух;
запозичення з німецької мови;
бр. [ру́ра] «труба», ру́ля «дуло», п. rura «трубка; (заст.) дуло», ч. roúra, ст. rúra, слц. rúra, вл. roła, нл. rоra «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ру́ла
«цементовий циліндр колодязя»
ру́ля
«дуло»
ру́рка
«трубка; [дуло Нед]»
ру́рки
«кліщі у коваля»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ру́ра «труба» | білоруська |
| ру́ля «дуло» | білоруська |
| roła | верхньолужицька |
| raus «тс.» | готська |
| rōr «очерет» | давньоверхньонімецька |
| rušėˊti «бути в русі, бути зайнятим» | литовська |
| rоra «тс.» | нижньолужицька |
| Röhre «трубка» (двн. rōr(r) | нововерхньонімецька |
| rōrea «стебло очерету, трубка» | нововерхньонімецька |
| Rohr «труба; очерет» | нововерхньонімецька |
| rōr(r)a | нововерхньонімецька |
| rura «трубка; (заст.) дуло» | польська |
| ruxъ | праслов’янська |
| rúra | словацька |
| рух | українська |
| roúra | чеська |
| rúra | чеська |
ру́сло́ «річище, заглиблення в ґрунті, по якому тече річка, струмок СУМ, Куз, [гирло річки]»
найбільш імовірною є спорідненість з лит. rusė́ti «текти», rusnîti «повільно текти», Raũsvė, Rusnìs (назви річок);
загальновизнаної етимології не має;
менш обґрунтованими є зближення з рух, ру́шити (Брандт РФВ 22, 144), ри́ти, рвати (Jagić AfSlPh 30, 629), ав. raōδah- «річка» (Matzenauer LF 17, 192), лит. rÌsti «рубати», rantýti «надрізувати» (Bezlaj Eseji 140);
р. ру́сло́, слц. заст. ruslo (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
приру́словий
ру́слище
руслови́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| raōδah- «річка» | авестійська |
| рух | валлійська |
| rusėˊti «текти» | литовська |
| rusnóti «повільно текти» | литовська |
| Raũsvė | литовська |
| Rusnìs (назви річок) | литовська |
| rę͂sti «рубати» | литовська |
| rantýti «надрізувати» | литовська |
| ру́сло́ | російська |
| ruslo (з рос.) | словацька |
| ру́шити | українська |
| ри́ти | українська |
| рвати | українська |
ру́хва «ринва, жолоб»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з рух, ру́хати(ся);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рух | українська |
| ру́хати(ся) | українська |
ру́хлий «пухкий, розсипчастий; крихкий»
не зовсім ясне;
здебільшого розглядалося як похідне від рух (Фасмер III 524; Варбот 88; Преобр. II 227; Горяев 305);
зіставляється також з лит. raũsti, rausiа̄ «рити, копати» (Machek ESJČ 523);
на українському ґрунті може розглядатися і як результат контамінації ри́хлий і рух;
р. ру́хлый «пухкий, розсипчастий», ч. [ruchati] «орати землю», [rušanina] «оранка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ру́хлядь
«щось старе, погниле, трухляве»
рухля́к
«мергель, осадова гірська порода»
(геол.)
ру́шати
«сапати (картоплю)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| raũsti | литовська |
| rausiа̄ «рити, копати» | литовська |
| ру́хлый «пухкий, розсипчастий» | російська |
| рух | українська |
| ри́хлий | українська |
| рух | українська |
| ruchati «орати землю» | чеська |
| rušanina «оранка» | чеська |
пору́шка «фіалка триколірна, Viola tricolor L.» (бот.)
пов’язане з [пору́ха] «зміщення матки або іншого органу» чи з пору́шувати «приводити в рух, збуджувати», похідним від руша́ти, рух;
назва зумовлена лікувальними властивостями рослин, що, зокрема, збуджують діяльність нирок, виділення сечі й поту (Носаль 37, 58, 168, 170–171, 200–202);
пор. р. [пору́шка] «малиновий чай (засіб, що збуджує виділення поту)»;
р. [порушник] «волошка Маршалла», бр. [парушэнец мужчынскі] «фіалка собача, Viola canina L.», п. [poruszenik] (рослина, вживана як ліки переважно при жіночих хворобах);
Фонетичні та словотвірні варіанти
порушень
«парило звичайне, Agrimonia eupatoria L.»
пору́шник
«волошка Маршалла, Centaurea marschalliana Spreng.; гадючник шестипелюстковий, Filipendula hexapetala Gilib. Маk; Lycopodium complanatum L. Маk»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| poruszenik (рослина, вживана як ліки переважно при жіночих хворобах) | польська |
| пору́шка «малиновий чай (засіб, що збуджує виділення поту)» | російська |
| порушник «волошка Маршалла» | російська |
| пору́ха «зміщення матки або іншого органу» | українська |
| пору́шувати «приводити в рух, збуджувати» | українська |
| руша́ти | українська |
| рух | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України