РУПИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ру́пити «цікавити»

загальноприйнятої етимології не має;
зіставляється з р. ры́паться «турбуватися, метатися, пориватися», укр. ри́патися «тс.» (Куркина Этимология 1971, 74), з лит. rūpė́ti «цікавити(ся); дбати», rū˜pestis «турбота», rūpа̄s «дбайливий, старанний», дінд. rúpyati «має біль у животі», ropáyati «відламує» (Преобр. ІІ 224; Карский РФВ 49, 21; Brückner 469);
припускається зв’язок з ч. roup «глист», п. rup «тс.», тоді первинне значення дієслова – «бути неспокійним», як діти, хворі на гельмінтоз (Machek ESJČ 519; Holub–Lyer 424; Zubatý St. a čl. I 1, 249–250) або як вівці, хворі на ценуроз (вертячку), коли гельмінти потрапляють у мозок (Holub–Kop. 315);
пор. німецький фразеологізм Raupen in Kopf haben «бути диваком, мати примхи» (букв. «мати гусінь у голові»);
пов’язується з *rúpa «яма», rypati «копати» (Jakobson IJSLP 1, 268);
р. [ру́пить(ся)] «думатися, здаватися, уявлятися; побоюватися, передчувати недобре», [рупа́ напа́ла] «затужити» (за домівкою, рідними), [рупли́вый] «дбайливий, старанний», бр. ру́піцца «старатися, непокоїтися», руплі́вы «дбайливий», ру́пны, рупатлі́вы «тс.», п. (заст.) rupić «гризти, кусати; непокоїти, кортіти», rupliwy «дбайливий», rupny «тс.», ч. mít roupy «бути неспокійним, нестриманим», [roupovitost] «невитриманість, примхи», болг. (заст.) рупа́я «вимагаю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ру́пати «тс.; бути бажаним»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ру́піцца «старатися, непокоїтися» білоруська
руплі́вы «дбайливий» білоруська
ру́пны білоруська
рупатлі́вы «тс.» білоруська
рупа́я «вимагаю» (заст.) болгарська
rúpyati «має біль у животі» давньоіндійська
ropáyati «відламує» давньоіндійська
rūpėˊti «цікавити(ся); дбати» литовська
rū˜pestis «турбота» литовська
rūpús «дбайливий, старанний» литовська
rup «тс.» польська
rupić «гризти, кусати; непокоїти, кортіти»«дбайливий»«тс.» (заст.) польська
rupliwy «гризти, кусати; непокоїти, кортіти»«дбайливий»«тс.» (заст.) польська
rupny «гризти, кусати; непокоїти, кортіти»«дбайливий»«тс.» (заст.) польська
*rúpa «яма» праслов’янська
rypati «копати» праслов’янська
ры́паться «турбуватися, метатися, пориватися» російська
ру́пить(ся) «думатися, здаватися, уявлятися; побоюватися, передчувати недобре» (ся)] російська
рупа́ «затужити» (за домівкою, рідними) російська
рупли́вый «дбайливий, старанний» російська
ри́патися «тс.» українська
roup «глист» чеська
mít roupy «бути неспокійним, нестриманим» чеська
roupovitost «невитриманість, примхи» чеська


лупа́ти «відбивати частини від цілого, колупати; віддирати верхній шар; розбивати, ламати; [дуже боліти Me, МСБГ; підмивати (берег) МСБГ]»

псл. lupati «відламувати, відбивати»;
розглядається як новий ітератив до lupiti «лупити, обдирати, лущити» (Sławski V 320–324);
може бути зіставлене з лит. lùpti «бити, хльостати», дінд. lumpáti «ламає, ушкоджує», lopayati «ушкоджує», можливо, і з гр. λύπη «смуток, скорбота», λυπρός «смутний, скорботний, жалюгідний»;
далі зіставляється з дінд. rúpyati «відчуває біль у животі», лат. rumpo «розриваю, руйную», укр. [ру́пити] «непокоїти»;
пов’язується також (Machek ESJČ 344; Skok II 332) із звуконаслідувальним псл. luръ, хluръ, хоча тут могло мати місце і вторинне зближення;
п. łupać «розбивати», ч. loupati «лускати, лущити; сильно боліти», lupati «тріскати», ст. lúpati «розбивати, плюндрувати», слц. lúpat’ «боліти», вл. łupać «скубти; товкти», схв. лу́пати «тріскати; ламати, розбивати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

залу́п «лопата»
лу́павка «зазубрина на косі»
лупа́к «сланець; колотий неотесаний камінь МСБГ; обрізки дерева; (перен.) грубіян, неотеса тж»
лу́пак «надбита люлька О»
лу́паний «битий, колотий»
лу́паниці «дрова»
лу́паниця «колода»
лупа́тися «тріскатися, розколюватися»
лупе́ць «сланець»
лу́пкавка «коса нерівної товщини, яка легко ламається»
лупки́й «який легко розколюється»
лупли́вий
лупни́й «тс.»
лу́пок «тс.»
перелупи́й «розділений навпіл; двоколірний»
перелупи́ти «переламати, перебити»
улупи́ти «утекти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
łupać «скубти; товкти» верхньолужицька
λύπη «смуток, скорбота» грецька
λυπρός «смутний, скорботний, жалюгідний» грецька
lumpáti «ламає, ушкоджує» давньоіндійська
lopayati «ушкоджує» давньоіндійська
rúpyati «відчуває біль у животі» давньоіндійська
rumpo «розриваю, руйную» латинська
lùpti «бити, хльостати» литовська
łupać «розбивати» польська
lupati «відламувати, відбивати» праслов’янська
lupiti «лупити, обдирати, лущити» праслов’янська
luръ праслов’янська
хluръ праслов’янська
лу́пати «тріскати; ламати, розбивати» сербохорватська
lúpat' «боліти» словацька
ру́пити «непокоїти» українська
loupati «лускати, лущити; сильно боліти»«тріскати» чеська
lupati «лускати, лущити; сильно боліти»«тріскати» чеська
lúpati «розбивати, плюндрувати» (ст.) чеська

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.