РОТОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

рот

псл. rъtъ «рот; дзьоб»;
загальноприйнятої етимології не має;
припускається зв’язок з псл. ryti «рити», rydlo «рило» (Фасмер ІІІ 506–507; Преобр. ІІ 217; Буга (у Преобр.);
Holub–Kop. 312;
Mikl. EW 285), з схв. pу̏na «діра», слн. rúpa «печера, яма», ч. rýpati «рити, копати» (Mikkola Ursl. Gr. III 25), з каш. retk «мис, коса на озері; затока; яма, калюжа» (Фасмер–Трубачев ІІІ 507; Stieber JP 38, 284–285), з нвн. Rüssel «рило, морда» (Machek ESJČ 513);
зіставлялося з ро́та «присяга» (Brückner 463–464);
р. бр. рот, др. рътъ «рот», ч. слц. поет. ret (род. в. rtu) «губа», вл. ert, заст. rît, rot «рот», схв. р̑т «мис; вістря», слн. ŕt «вістря, дзьоб», стсл. рътъ «ніс корабля»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ріт «рот; отвір у посудині для рідини»
рота́н «з великим ротом»
рота́тий
ротеня́
ротя́ка
рта́тий «ротатий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рот білоруська
ert верхньолужицька
rót «рот» верхньолужицька
rot «рот» верхньолужицька
рътъ «рот» давньоруська
retk «мис, коса на озері; затока; яма, калюжа» кашубський
Rüssel «рило, морда» нововерхньонімецька
rъtъ «рот; дзьоб» праслов’янська
ryti «рити» праслов’янська
rydlo «рило» праслов’янська
рот російська
pу̏na «діра» сербохорватська
р̑óт «мис; вістря» сербохорватська
ret «губа» (род. в. rtu) словацька
rúpa «печера, яма» словенська
ŕt «вістря, дзьоб» словенська
рътъ «ніс корабля» старослов’янська
ро́та «присяга» українська
rýpati «рити, копати» чеська
ret «губа» (род. в. rtu) чеська


ро́та «військовий підрозділ»

запозичення з польської мови;
п. rota, як і ч. слц. rota «тс.», вл. rota «натовп», через посередництво німецької та старофранцузької мов (свн. rotte, rot «військовий загін; натовп», фр. ст. rote «тс.») зводиться до нар.-лат. rutta‹rupta «натовп, розсіяна група», пов’язаного з лат. rumpo (rumpere) «розбиваю, ламаю, руйную», спорідненим з дінд. rōpayati «ламає, руйнує», лит. rupа̄s «крупний; грубий», укр. ри́пати;
р. бр. болг. схв. ро́та;
Фонетичні та словотвірні варіанти

поро́тно
рі́йта
рі́та «тс.»
ро́вта
рота (1559)
ро́тний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ро́та білоруська
ро́та болгарська
rota «натовп» верхньолужицька
rōpayati «ламає, руйнує» давньоіндійська
rumpo «розбиваю, ламаю, руйную» (rumpere) латинська
rupùs «крупний; грубий» литовська
rutta «натовп, розсіяна група» народнолатинська
rupta народнолатинська
rota польська
ро́та російська
ро́та сербохорватська
rotte середньоверхньнімецька
rot середньоверхньнімецька
rota «тс.» словацька
ри́пати українська
rote французька
rota «тс.» чеська

ро́та «клятва, присяга» (заст.)

псл. rota «клятва, присяга» (‹*u̯rota);
очевидно, споріднене з дінд. vratám «правило, закон, обітниця», ав. urvāta- «закон, віровчення», гр. ῥήτρᾱ «вислів; угода», ῥητός «домовлений», ῥη̃μα «слово», лит. var̃das «ім’я», гот. waúrd «слово», лат. verbum «тс.»;
пов’язується також з псл. *rekti «говорити»: rota‹*rok-ta (Трубачев Езиков. изсл. Младенов 338–339), з дінд. ṛtá- «правда», ав. aša- «тс.» (Machek ESJČ 518, пор. також Горяев 302);
висловлювалося припущення про зв’язок з псл. rъtъ «рот» (Brückner 463–464), про можливість запозичення з іранських мов (Moszyński PZJP 88);
р. [рота́] «клятва, присяга», др. рота «тс.», ротитися «присягати», п. (іст.) rota «формула присяги», ч. rotiti «нарікати, сердитися», ст. rota «присяга», вл. rîćić so «присягатися», схв. ро̀та «присяга», слн. rîta «божба; присяга», стсл. ротити с́ «присягатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

роти́ти «проклинати, гримати»
ро́чи́ти «присягати» (ся)]  Г, Нед
ру́тити «проклинати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
urvāta- «закон, віровчення» авестійська
aša- «тс.» авестійська
róćić so «присягатися» верхньолужицька
waúrd «слово» готська
ῥήτρᾱ «вислів; угода» грецька
vratám «правило, закон, обітниця» давньоіндійська
ṛtá- «правда» давньоіндійська
рота «тс.» давньоруська
ротитися «присягати» давньоруська
verbum «тс.» латинська
var̃das «ім’я» литовська
rota «формула присяги» (іст.) польська
rota «клятва, присяга» (‹*u̯rota) праслов’янська
*rekti «говорити» праслов’янська
rota праслов’янська
*rok-ta праслов’янська
rъtъ «рот» праслов’янська
рота́ «клятва, присяга» російська
ро̀та «присяга» сербохорватська
róta «божба; присяга» словенська
ротити сѧ «присягатися» старослов’янська
rotiti «нарікати, сердитися» чеська
rota «присяга» чеська
ῥητός «домовлений» ?
ῥη̃μα «слово» ?

рата́н «крикун» (знев.)

очевидно, акаюча форма, пов’язана з іменником рот (первісне значення «ротатий чоловік, горлач»);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рот (первісне значення «ротатий чоловік, горлач») українська

рата́н «бичок-горлач, Neogobius ratan Nord.» (іхт.)

запозичення з російської мови;
р. [рата́н], рота́н «тс.» є похідним від іменника рот;
назва зумовлена відносно великим розміром голови і рота цієї риби;
пор. горла́ч «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рата́н російська
рота́н «тс.» російська
рот російська
горла́ч «тс.» українська

ри́тор «(у стародавній Греції та Римі) оратор і вчитель красномовства»

запозичення з грецької мови;
гр. ῥήτωρ «ритор, викладач ораторського мистецтва; оратор, доповідач» споріднене з εἴρω «говорю; роблю застереження», лат. verbum «слово», ав. urvāta- «закон, віровчення; догмат», дінд. vrátam «ім’я; назва; звання», гот. waurd «слово», лит. var̃dаs «ім’я; назва; звання», стсл. рота «присяга, клятва»;
р. болг. ри́тор, бр. ры́тар, др. риторъ, риторикия, стсл. риторъ;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
urvāta- «закон, віровчення; догмат» авестійська
ры́тар білоруська
ри́тор болгарська
waurd «слово» готська
ῥήτωρ «ритор, викладач ораторського мистецтва; оратор, доповідач» грецька
εἴρω «говорю; роблю застереження» грецька
vrátam «ім’я; назва; звання» давньоіндійська
риторъ давньоруська
риторикия давньоруська
verbum «слово» латинська
var̃dаs «ім’я; назва; звання» литовська
ри́тор російська
рота «присяга, клятва» старослов’янська
риторъ старослов’янська

ро́вта «військовий загін»

не зовсім ясне;
очевидно, результат видозміни слова ро́та;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ро́та українська

ро́тики «антиринум, Antirrhinum L.» (бот.)

похідне утворення від рот;
назва зумовлена тим, що форма пелюсток квітки нагадує рот, губи;
пор. назви ротиків в інших мовах: р. льви́ный зев, бр. ільві́ны (льві́ны) зеў, п. lwia paszcza, а також наукові ботанічні назви родини укр. губоцві́ті, лат. labiatae (від labium «губа»);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ротки «шавлія лучна, Salvia pratensis L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ільві́ны зеў (льві́ны) білоруська
льві́ны зеў білоруська
labiatae (від labium «губа») латинська
labium латинська
lwia польська
льви́ный зев російська
рот українська
губоцві́ті українська

ро́тман «лоцман, керманич, стерновий»

запозичення з польської мови;
п. rotman, retman «тс.» походить від нвн. Rîttmann, утвореного з Rotte «рота, загін», звідки укр. ро́та, і Mann «людина, чоловік», спорідненого з псл. mǫžь, укр. муж;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Róttmann нововерхньонімецька
Rotte «рота, загін» нововерхньонімецька
Mann «людина, чоловік» нововерхньонімецька
rotman польська
retman «тс.» польська
mǫžь праслов’янська
ро́та українська
муж українська

па́бороди «бакенбарди»

результат видозміни форми [фаборо́та] «тс.», зближеної з основами слів борода́ і рот;
Фонетичні та словотвірні варіанти

па́бороток
павро́та «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
фаборо́та «тс.» українська
борода́ українська
рот українська

паро́тка «ротики, Antirrhinum L.» (бот.)

похідне утворення від рот;
назва зумовлена схожістю квітки рослини на роззявлену пащу тварини;
пор. назви цієї рослини в інших мовах: р. льви́нûй зев, нім. Löwenmaul (Löwe «лев», Maul «паща, зів») тощо;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Löwenmaul німецька
Maul німецька
Löwe німецька
рот українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.