РОТАХ — ЕТИМОЛОГІЯ

зіставлялося з ро́та «присяга» (Brückner 463–464);

Mikl. EW 285), з схв. pу̏na «діра», слн. rúpa «печера, яма», ч. rýpati «рити, копати» (Mikkola Ursl. Gr. III 25), з каш. retk «мис, коса на озері; затока; яма, калюжа» (Фасмер–Трубачев ІІІ 507; Stieber JP 38, 284–285), з нвн. Rüssel «рило, морда» (Machek ESJČ 513);

Holub–Kop. 312;

припускається зв’язок з псл. ryti «рити», rydlo «рило» (Фасмер ІІІ 506–507; Преобр. ІІ 217; Буга (у Преобр.);

псл. rъtъ «рот; дзьоб»;

загальноприйнятої етимології не має;

р. бр. рот, др. рътъ «рот», ч. слц. поет. ret (род. в. rtu) «губа», вл. ert, заст. rît, rot «рот», схв. р̑т «мис; вістря», слн. ŕt «вістря, дзьоб», стсл. рътъ «ніс корабля»;

запозичення з польської мови;

п. rota, як і ч. слц. rota «тс.», вл. rota «натовп», через посередництво німецької та старофранцузької мов (свн. rotte, rot «військовий загін; натовп», фр. ст. rote «тс.») зводиться до нар.-лат. rutta‹rupta «натовп, розсіяна група», пов’язаного з лат. rumpo (rumpere) «розбиваю, ламаю, руйную», спорідненим з дінд. rōpayati «ламає, руйнує», лит. rupа̄s «крупний; грубий», укр. ри́пати;

р. бр. болг. схв. ро́та;

висловлювалося припущення про зв’язок з псл. rъtъ «рот» (Brückner 463–464), про можливість запозичення з іранських мов (Moszyński PZJP 88);

пов’язується також з псл. *rekti «говорити»: rota‹*rok-ta (Трубачев Езиков. изсл. Младенов 338–339), з дінд. ṛtá- «правда», ав. aša- «тс.» (Machek ESJČ 518, пор. також Горяев 302);

очевидно, споріднене з дінд. vratám «правило, закон, обітниця», ав. urvāta- «закон, віровчення», гр. ῥήτρᾱ «вислів; угода», ῥητός «домовлений», ῥη̃μα «слово», лит. var̃das «ім’я», гот. waúrd «слово», лат. verbum «тс.»;

псл. rota «клятва, присяга» (‹*u̯rota);

р. [рота́] «клятва, присяга», др. рота «тс.», ротитися «присягати», п. (іст.) rota «формула присяги», ч. rotiti «нарікати, сердитися», ст. rota «присяга», вл. rîćić so «присягатися», схв. ро̀та «присяга», слн. rîta «божба; присяга», стсл. ротити с́ «присягатися»;

очевидно, акаюча форма, пов’язана з іменником рот (первісне значення «ротатий чоловік, горлач»);

пор. горла́ч «тс.»;

назва зумовлена відносно великим розміром голови і рота цієї риби;

р. [рата́н], рота́н «тс.» є похідним від іменника рот;

запозичення з російської мови;

запозичення з грецької мови;

гр. ῥήτωρ «ритор, викладач ораторського мистецтва; оратор, доповідач» споріднене з εἴρω «говорю; роблю застереження», лат. verbum «слово», ав. urvāta- «закон, віровчення; догмат», дінд. vrátam «ім’я; назва; звання», гот. waurd «слово», лит. var̃dаs «ім’я; назва; звання», стсл. рота «присяга, клятва»;

р. болг. ри́тор, бр. ры́тар, др. риторъ, риторикия, стсл. риторъ;

не зовсім ясне;

очевидно, результат видозміни слова ро́та;

пор. назви ротиків в інших мовах: р. льви́ный зев, бр. ільві́ны (льві́ны) зеў, п. lwia paszcza, а також наукові ботанічні назви родини укр. губоцві́ті, лат. labiatae (від labium «губа»);

назва зумовлена тим, що форма пелюсток квітки нагадує рот, губи;

похідне утворення від рот;

запозичення з польської мови;

п. rotman, retman «тс.» походить від нвн. Rîttmann, утвореного з Rotte «рота, загін», звідки укр. ро́та, і Mann «людина, чоловік», спорідненого з псл. mǫžь, укр. муж;

результат видозміни форми [фаборо́та] «тс.», зближеної з основами слів борода́ і рот;

пор. назви цієї рослини в інших мовах: р. льви́нûй зев, нім. Löwenmaul (Löwe «лев», Maul «паща, зів») тощо;

назва зумовлена схожістю квітки рослини на роззявлену пащу тварини;

похідне утворення від рот;