РОНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язане з рони́ти, роня́ти «губити, випускати, кидати», давніше, очевидно, «пускати у воду»;

у такому разі сюди ж слід відносити і пірна́ти (‹псл. *po-rъnati), порина́ти як форми, пов’язані з ри́нути «текти», а не як результат метатези в основі ниря́ти;

схв. ро̀нити «поринати; виринати; тонути; заглиблюватися; впадати»;

псл. roniti «пускати текти, пускати падати», пов’язане давнім чергуванням голосних з rinǫti «ринути»;

споріднене з гот. urrannjan «пускати сходити» (про сонце), rinnan «бігти», двн. rеnnan «пускати текти, гнати», rіnnan «текти, бігти», гр. ῥαίνω (‹*ῥανι̯ω) «окроплюю, обсипаю», ῥανίς «крапля»;

припускається (Семереньи ВЯ 1967/4, 10–11) запозичення в праслов’янську мову з германських;

р. рони́ть, роня́ть, бр. раня́ць, др. изронити «випустити», п. вл. ronić «ронити, проливати», ч. roniti «тс.», слц. ronit’ «ронити», ronit’ sa «падати, текти», нл. roniś «ронити, проливати», болг. ро́ня «сиплю, роняю», м. рони «оббиває, обсипає; ллє (сльози)», схв. ро̀нити «розмивати, руйнувати; поринати; проливати»;