РОГАТИНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

ріг

псл. rogъ;
споріднене з лит. rãgas «ріг», raguvа̀ «балка, вибалок», лтс. rags «ріг», прус. ragis «тс.»;
іє. *rogo-s «ріг»;
припускається також (КЭСРЯ 391; Преобр. ІІ 206; Младенов 562) спорідненість з нвн. ragen «стирчати», свн. regen «тс.», дісл. rā «жердина»;
пов’язування (Brückner 461; Machek ESJČ 515) з нвн. Horn «ріг», лат. cornū «тс.» недостатньо обґрунтоване;
р. бр. болг. м. рог, др. рогъ, п. слн. rîg, ч. слц. roh, вл. rîh, нл. rog, схв. ро̑г, стсл. рогъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безро́га «свиня»
безро́гий
ви́ріжок «гостра частина предмета; край селища»
відрі́г
за́ріг «закуток»
зарі́жок «шматок шкіри тварини коло рогів»
заро́г «місце за рогом»
зарога́нити «схопити за роги»
заро́же «тс.»
нарі́же «кут, ріг»
нарі́жний «кутовий; розташований на розі; надзвичайно важливий»
нарі́жни́к «кут даху, кут будівлі; [кутова кроква; окутий листовим залізом ріг скрині; одна з палиць у пристрої для перенесення сіна]»
на́ріжник «один із снопів, які вкладаються на розі солом’яного даху; кроква фронтону»
нарі́жниці «зубчате ребро солом’яного даху над рогом хати»
на́ріжниця «тс.»
на́рожень «копил (у санях)»
наро́жний «кутовий, розташований на розі»
нарожня́к «тс.»
орогові́лий
орогові́ння
па́ріг «зубець, відгалуження на оленячих рогах; жук рогач»
па́ріжниця «жердина в даху оборогу»
парога́тий «з оленячими рогами»
парога́ті «олені»
парогач «олень»
рагу́льки «примітивний ткацький верстат»
ріжка́тий «кутастий»
ріжна́тий (у виразі ріжна́ті са́ни «ґринджоли»)
рогави́ця «рогата гадюка, Vipera cerastis» (зоол.)
рога́й «жук рогач-олень, Lycanus cervus L.» (ент.)
рогаки́ «відходи гречки, плюскле зерно»
рога́лик
рога́ль «річ з гострими краями; [віл з великими рогами; товсте ребро (жилка) листка]»
рога́н «військовий ріжок»
рога́нь «віл з великими рогами»
рогарь «ялина у формі розсохи, на яку кладуть для просушування сіно»
рогати́зна «велика рогата худоба»
рога́тий
рогатина «рогата худоба»
рога́тина
рога́тка «пристосування для затримки руху на дорозі; знаряддя для метання; [вид плахти, інакше «рогата плахта»
рога́ч «знаряддя для виймання з печі горшків; жук Lycanus cervus L.; [віл з великими рогами; назва барана Доп. УжДУ 4]»
рогачи́лно «ручка рогача»
рога́чка «рогатка; дерев’яний нашийник для худоби; (ент.) щипавка; [рогата вівця; двозуба кирка, двозубі вила; вид шапки Пі]»
роге́та «корова»
роги́ «клуня О; виведені пруги на вуглах хати ЛЧерк»
рогі́вка «рогова оболонка»
рогівня́ «мундштук на рогах волинки»
рогова́ «крайня ополонка на льоду Берл, Мо; податок з рогатої худоби Пі»
рогова́тий «рогатий, рогоподібний»
рогове́ «плата за випас рогатої худоби»
рогове́ць «вид кварцу»
рого́вє «податок з рогатої худоби»
рогови́й
рогови́к «тс.»
рогови́на
рогови́ця «рогова оболонка»
рогові́ти
рого́вка «вид плахти, рогата плахта»
роговни́к «оброблювач рогу»
роговня́ «ріжок на кінці трубки коло волинки»
рого́во «тс.»
рогу́ля «предмет з розгалуженням у вигляді рогів; [скривлена колода, скривлений ціпок; корова О; назва вівці Доп. УжДУ 4]»
рожа́на (кличка корови з розкішними рогами)
рожко́ «віл з гарними рогами»
рожку́ля «тс.»
рожна́тий «тс.»
уріжє «риска по краю»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рог білоруська
рог болгарська
róh верхньолужицька
«жердина» давньоісландська
рогъ давньоруська
*rogo-s «ріг» індоєвропейська
cornū «тс.» латинська
rags «ріг» латиська
rãgas «ріг» литовська
raguvа̀ «балка, вибалок» литовська
рог македонська
rog нижньолужицька
ragen «стирчати» нововерхньонімецька
Horn «ріг» нововерхньонімецька
róg польська
rogъ праслов’янська
ragis «тс.» прусська
рог російська
ро̑г сербохорватська
regen «тс.» середньоверхньнімецька
roh словацька
róg словенська
рогъ старослов’янська
roh чеська



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.