РИНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ри́нути «кинутися; хлинути; текти, потекти»

р. ри́нуть (заст.) «кинути», бр. ры́нуцца «кинутися», др. ринути «кинути, штовхнути», ч. řinouti se «литися, струміти, сочитися», слц. rinút’ sa «бити джерелом; бурхливо текти», болг. ри́на «чищу; відкидаю (гній, сніг)», м. рине «тс. (3 ос. одн.)», схв. ри̏нути «зштовхнути, відштовхнути, відкинути», ри̏нути се «ринутися; кинутися; ударитися», слн. ríniti «штовхати, пхати, затискувати, тиснути», стсл. ринѫти «ринутися, кинутися»;
псл. rinǫti пов’язане з рій, ріка́;
споріднене з лат. rīvus «струмок», ir-rīto «дратую, кидаю виклик», ірл. rían «море», дірл. riathor «водоспад», гал. Rēnos «Рейн», гр. ὀρίνω «приводжу в рух», дінд. riṇā́ti «змушує текти, литися, випускає», ríṇvati «тс.», rīˊyatē «починає текти»;
іє. *rei-/ri- «текти» <*er-/r- «рухатися»;
пов’язується як звуковий варіант (Ondruš Slavica I 32–34) з *lei- «лити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зарина́ти «занурюватися»
рині́ти «текти»
ри́нутися «кинутися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ры́нуцца «кинутися» білоруська
ри́на «чищу; відкидаю (гній, сніг)» болгарська
Rēnos «Рейн» галльська
ὀρίνω «приводжу в рух» грецька
riṇā́ti «змушує текти, литися, випускає» давньоіндійська
ríṇvati «тс.» давньоіндійська
rīˊyatē «починає текти» давньоіндійська
riathor «водоспад» давньоірландська
ринути «кинути, штовхнути» давньоруська
*rei-/ri- «текти» індоєвропейська
*er-/r- «рухатися» індоєвропейська
*lei- «лити» індоєвропейська
rían «море» ірландська
rīvus «струмок» латинська
ir-rīto «дратую, кидаю виклик» латинська
рине «тс. (3 ос. одн. македонська
rinǫti праслов’янська
ри́нуть російська
ри́нуть російська
ри́нуть російська
ри̏нути «зштовхнути, відштовхнути, відкинути» сербохорватська
ри̏нути «ринутися; кинутися; ударитися» сербохорватська
rinút' sa «бити джерелом; бурхливо текти» словацька
ríniti «штовхати, пхати, затискувати, тиснути» словенська
ринѫти «ринутися, кинутися» старослов’янська
рій українська
ріка́ українська
рій українська
ріка́ українська
рій українська
ріка́ українська
řinouti se «литися, струміти, сочитися» чеська

здрій «джерело»

запозичення з польської мови;
п. zdrój, як і ч. слц. zdroj, стсл. изрой «тс.», виводиться з псл. *izrojь, пов’язаного з iz-rinǫti, похідним від rinǫti, до якого зводиться й укр. ри́нути;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
zdrój польська
*izrojь праслов’янська
iz-rinǫti праслов’янська
rinǫti праслов’янська
zdroj словацька
изрой «тс.» старослов’янська
ри́нути українська
zdroj чеська

риньо́вка «гірське джерело»

неясне;
можливо, пов’язане з ри́нути або ри́нва;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ри́нути українська
ри́нва українська

риста́ти «рискати»

псл. *rьst-(< *rǐst-) : rist- (*reist-), очевидно, паралельне до risk-;
споріднене з лит. rìstas «швидкий, рисистий», risčiа̀ «риссю», raĩstas «час тічки (у тварин)», лтс. riests «тс.», гот. urreisan «підніматися», свн. rīsan «падати, підніматися»;
спроби пов’язання з іє. *ri-, укр. ри́нути (Преобр. ІІ 204; Младенов 561; Boisacq 713) і з псл. stati (Machek LP 4, 128–129) недостатньо обґрунтовані;
р. [риста́ть] «прудко бігати, скакати; їздити, гарцювати», др. ристати «бігати, швидко ходити», п. [rześcią] «риссю», болг. [риста́лище] «місце для змагань з бігу», стсл. ристати «бігати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
риста́лище «місце для змагань з бігу» болгарська
urreisan «підніматися» готська
ристати «бігати, швидко ходити» давньоруська
*ri- індоєвропейська
riests «тс.» латиська
rìstas «швидкий, рисистий» литовська
risčiа̀ «риссю» литовська
raĩstas «час тічки (у тварин)» литовська
rześcią «риссю» польська
*rьst- (*reist-) праслов’янська
rist- праслов’янська
*rǐst- праслов’янська
*reist- праслов’янська
risk- праслов’янська
stati праслов’янська
риста́ть «прудко бігати, скакати; їздити, гарцювати» російська
rīsan «падати, підніматися» середньоверхньнімецька
ристати «бігати» старослов’янська
ри́нути українська

рінь «крупний пісок, гравій; [береги річки, покриті жорствою О]»

допускається спорідненість з дісл. rein «поросла травою смуга землі», шв. rēn «тс.», двн. свн. rein «польова межа», дірл. roen «гірський хребет» і, далі, з лит. rievа̀ «міжгір’я», raivė˜ «канавка, жолобок, смуга», лтс. riêva «жолобок, борозна»;
очевидно, пов’язане з ри́нути, псл. rinǫti;
р. [рень] «мілина», др. рѐнь «обмілина, низький берег», схв. ри̑на «пісок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зарі́ння «берег, покритий дрібними камінцями»
зарі́нок
зарі́нче «тс.»
на́рінок «гравій»
о́брі́нок «невеликий річковий острів, оточений рінню»
приріни́ти «нанести ріні»
ринь «крупний пісок»
рін «нанесена річкою галька, покритий галькою берег, покрита галькою обмілина»
ріни́стий
ріни́сько «відкладення ріні»
рінни́й «рінистий»
рі́ння
рінува́тий «змішаний з крупним піском, гравієм» (про землю)
рі́ньовий «тс.»
рі́ня́ви́й
ріня́к «рінь»
рінякова́тий «як галька»
ріня́ний «рінявий»
ріня́чина «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
rein «польова межа» давньоверхньонімецька
roen «гірський хребет» давньоірландська
rein «поросла травою смуга землі» давньоісландська
рѣнь «обмілина, низький берег» давньоруська
riêva «жолобок, борозна» латиська
rievа̀ «міжгір’я» литовська
rinǫti праслов’янська
рень «мілина» російська
ри̑на «пісок» сербохорватська
rein «польова межа» середньоверхньнімецька
ри́нути українська
rēn «тс.» шведська
raivė˜ «канавка, жолобок, смуга» ?

ро́ня «саламандра»

пов’язане з рони́ти, роня́ти «губити, випускати, кидати», давніше, очевидно, «пускати у воду»;
у такому разі сюди ж слід відносити і пірна́ти (‹псл. *po-rъnati), порина́ти як форми, пов’язані з ри́нути «текти», а не як результат метатези в основі ниря́ти;
схв. ро̀нити «поринати; виринати; тонути; заглиблюватися; впадати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*po-rъnati праслов’янська
ро̀нити «поринати; виринати; тонути; заглиблюватися; впадати» сербохорватська
рони́ти українська
роня́ти «губити, випускати, кидати» українська
пірна́ти (‹псл. *po-rъnati) українська
порина́ти українська
ри́нути «текти» українська
ниря́ти українська

пірна́ти

результат контамінації дієслів ниря́ти «пірнати» і ри́нути «бурхливо текти, литися», спочатку, очевидно, в префіксальних основах виниря́тивирина́ти (ви́рнути), потім, за аналогією, порина́типірну́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зірну́ти
зорну́ти «тс.»
зри́нути «виринути»
перна́чка «товста кишка вівці»
пірна́ло «плунжер» (тех.)
пірна́чка «телячий шлунок» (очевидно, спочатку як засіб для сквашування молока)
пірну́ти
порина́ти
пори́нач «тс.»
пори́ну́ти
порну́ти
пурина́ти «пірнати»
пурина́ч «нирець»
пурну́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ниря́ти «пірнати» українська
ри́нути «бурхливо текти, литися» українська
виниря́ти (ви́рнути) українська
вирина́ти (ви́рнути) українська
порина́ти українська
пірну́ти українська

ри́нка «глиняна миска; глиняна посудина, вгорі розширена; [низька каструля О]»

запозичення з польської мови;
п. rynka, як і ч. rendlík «каструля», [ryndlík] «тс.», слц. randlica «миска», [rajndlica] «тс.», походить від двн. rīna (свн. rīne) «неглибока каструля, сотейник» (пор. нвн. Rein, Reind(e)l «тс.»), спорідненого з нвн. Rain «межа; схил, підвищення, край», дірл. roen «дорога, пролом», брет. reūn (rūn) «підвищення»;
р. [ры́нка] «горщик для квітів, череп’яна миска, чашка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ри́нґа «ринка»
ри́новка «вазон, горщик для квітів»
ринчи́на «ринка»
ринь «кам’яна посудина у вигляді каструлі»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
reūn «підвищення» (rūn) бретонська
rūn бретонська
rīna «неглибока каструля, сотейник» (свн. rīne)(пор. нвн. Rein, Reind(e) давньоверхньонімецька
roen «дорога, пролом» давньоірландська
Rein нововерхньонімецька
Rain «межа; схил, підвищення, край» нововерхньонімецька
Reind(e)l нововерхньонімецька
rynka польська
ры́нка «горщик для квітів, череп’яна миска, чашка» російська
randlica «миска» словацька
rajndlica «тс.» словацька
rīne «тс.» словацька
rendlík «каструля» чеська
ryndlík «тс.» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України