РАНЕНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

ра́на

псл. rаna, очевидно, з давнішого *vrana, пов’язаного з *vorna «отвір», звідки укр. [воро́нка] «тс.», р. воро́нка «лійка, яма конічної форми»;
споріднене з дінд. vraṇáḥ (vraṇám) «рана; щілина, тріщина», vraṇayati «ранить», алб. varrë «рана», vras «убиваю», vrásijë «убивство»;
зближення з псл. rědъkъ «рідкий» (Persson Beitr. 277) або з дінд. vráṇаḥ «войовничість», ав. rāna- «воїн, борець» і далі з дінд. ṛ́tіḥ, ṛtíḥ «напад», sam-áraṇam «боротьба», псл. *оrtь «рать» (Младенов РФВ 65/2, 369–370) у семасіологічному відношенні недостатньо обґрунтовані;
р. бр. болг. м. ра́на, др. рана «рана; удар; кара, покарання; біда; хвороба», п. вл. нл. rana, ч. слц. rána «рана; удар; постріл», схв. ра̏на, слн. rána «рана; забите місце; виразка», стсл. рана «хвороба; недуга; кара»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підра́нок «легко поранена мисливцем тварина»
пора́нений
пора́нення
ра́нений
ра́ни́ти
ра́нний «поранений»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
rāna- «воїн, борець» авестійська
varrë «рана» албанська
vras «убиваю» албанська
vrásijë «убивство» албанська
ра́на білоруська
ра́на болгарська
rana верхньолужицька
vraṇáḥ «рана; щілина, тріщина» (vraṇám) давньоіндійська
vraṇayati «ранить» давньоіндійська
vráṇаḥ «войовничість» давньоіндійська
ṛ́tіḥ давньоіндійська
ṛtíḥ «напад» давньоіндійська
sam-áraṇam «боротьба» давньоіндійська
рана «рана; удар; кара, покарання; біда; хвороба» давньоруська
ра́на македонська
rana нижньолужицька
rana польська
rаna праслов’янська
*vrana праслов’янська
*vorna «отвір» праслов’янська
rědъkъ «рідкий» праслов’янська
*оrtь «рать» праслов’янська
воро́нка «лійка, яма конічної форми» російська
ра́на російська
ра̏на сербохорватська
rána «рана; удар; постріл» словацька
rána «рана; забите місце; виразка» словенська
рана «хвороба; недуга; кара» старослов’янська
воро́нка «тс.» українська
rána «рана; удар; постріл» чеська


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.