РАВИНІ — ЕТИМОЛОГІЯ

ра́бин «в іудейській релігії служитель культу, керівник релігійної громади»

запозичено через церковнослов’янську мову з грецької і через польську з середньолатинської;
слат. rabbinus (лат. rabbi) походить від гр. ῥαββί, що зводиться до гебр. rabbīˊ «учителю мій», утвореного від rabh «голова, господар, великий»;
р. равви́н, бр. ра́бін, п. rabin, ч. слц. слн. rabín, болг. рави́н, м. рабин, схв. ра̀бӣн, стсл. равви;
Фонетичні та словотвірні варіанти

рабін
ра́ввин «тс.»
равві́н «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ра́бін білоруська
рави́н болгарська
rabbīˊ «учителю мій» гебрайська
rabh «голова, господар, великий» гебрайська
ῥαββί грецька
rabbi латинська
рабин македонська
rabin польська
равви́н російська
ра̀бӣн сербохорватська
rabbinus (лат. rabbi) середньолатинська
rabín словацька
rabín словенська
равви старослов’янська
rabín чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.