ПІСЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
пі́сяти «мочитися» (дит.)
очевидно, запозичення з германських мов;
нвн. снн. pissen «мочитися», шв. pissa, дат. pisse, гол. pissen, дфриз. pissia, англ. piss «тс.» виводяться з фр. ст. pissier «тс.; випускати рідину, текти», звуконаслідувального утворення з мови годувальниць (пор. пров. pissar, іт. pisciare «тс.»);
р. пи́сать, [пы́сать], бр. [пю́сіць] «тс.», п. [piśka] «чоловічий член (у дитини)», полаб. pisot «мочитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пі́сі
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
piss «тс.» | англійська |
пю́сіць «тс.» | білоруська |
pissen | голландська |
pissia | давньофризька |
pisse | датська |
pisciare | італійська |
pissen «мочитися» | нововерхньонімецька |
pisot «мочитися» | полабська |
piśka «чоловічий член (у дитини)» | польська |
pissar | провансальська |
пи́сать | російська |
пы́сать | російська |
pissen «мочитися» | середньонижньонімецька |
pissier «тс.; випускати рідину, текти» (ст.) | французька |
pissa | шведська |
пісуа́р
запозичення з французької мови;
фр. pissоіr пов’язане з pissеr «мочитися; випускати рідину, текти», до якого зводиться також укр. [пі́сяти] (дит.) «мочитися»;
р. писсуа́р, бр. пісуа́р, п. pisuar, ч. слц. слн. pisоár, вл. pissоіr, болг. м. писоа́р, схв. писòāр;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пісуа́р | білоруська |
писоа́р | болгарська |
pissоіr | верхньолужицька |
писоа́р | македонська |
pisuar | польська |
писсуа́р | російська |
писòāр | сербохорватська |
pisоár | словацька |
pisоár | словенська |
пі́сяти «мочитися» (дит.) | українська |
pissоіr «мочитися; випускати рідину, текти» | французька |
pissеr | французька |
pisоár | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України