ПІП — ЕТИМОЛОГІЯ

піп (служитель релігійного культу)

неможливе також запозичення їх із готської (гот. *рара, Stender-Petersen 428–429) або давньоісландської мови (дісл. *рарō «священик», Uhlenbeck AfSlPh 115, 490);
малообґрунтоване виведення слов’янських форм (Корш. Сб. ОРЯС 75, 24; Фасмер ГСЭ 2, 267; 3, 156–157; Sobolevskij AfSlPh 33, 479; Соболевский ЖМНП 1911, травень, 165; Горяев 274; Mikkola Berühr. 154) безпосередньо від гр. παπα̃ς «священик»;
псл. роръ «проповідник; духовна особа, священик, піп»;
очевидно, запозичення з давньоверхньонімецької мови;
двн. pfaffo «духовна особа, священик» разом із свн. pfaffе, снн. снідерл. pāpe, дфриз. pāpа (пгерм. *papо) виводяться від нар.-лат. pаpа «тс.», утвореного на базі гр. παπα̃ς «молодша духовна особа, молодший священик», мабуть, пов’язаного з πάπας «(римський) папа»;
р. бр. болг. м. поп «піп», др. попъ, п. ч. слц. вл. нл. pop «тс.», полаб. püp «проповідник; духовна особа, священик; шкільний учитель», схв. пȍп «піп», слн. pòp, стсл. попъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безпопі́вство (розкольницькі секти)
безпопі́вщина «тс.»
безпопо́вець
попе́нко «син попа»
попеня́ «тс. (зменш.); дитина попа»
по́пик
попи́на «попик»
попи́сько
по́пи́ти «бути попом, мати парафію»
попі́вна
попі́вство́
попі́вщина
попове́ць «клірик»
попо́вич «син попа; хлопець, чоловік попівського роду»
попо́вичка «дружина попа»
попува́ти «тс.»
пуп «піп»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
поп «піп» білоруська
поп «піп» болгарська
pop «тс.» верхньолужицька
*рара готська
παπα̃ς «священик» грецька
παπα̃ς «молодша духовна особа, молодший священик» грецька
πάπας «(римський) папа» грецька
pfaffo «духовна особа, священик» давньоверхньонімецька
*рарō давньоісландська
попъ давньоруська
pāpа (пгерм. *papо) давньофризька
поп «піп» македонська
pаpа «тс.» народнолатинська
pop «тс.» нижньолужицька
püp «проповідник; духовна особа, священик; шкільний учитель» полабська
pop «тс.» польська
роръ «проповідник; духовна особа, священик, піп» праслов’янська
поп «піп» російська
пȍп «піп» сербохорватська
pfaffе середньоверхньнімецька
pāpe середньонижньонімецька
pāpe середньонідерландська
pop «тс.» словацька
pòp словенська
попъ «тс.» старослов’янська
pop «тс.» чеська

піп «бронзівка золотиста, Cetonia aurata L.; прусак, чорний тарган, Periplaneta orientalis L. ВеНЗн»«священик» (ент.)

піп «мухомор червоний, Agaricus muscarius L. (Amanita muscaria Quél.)» (бот.)

результат перенесення на гриб назви піп «священик», зумовленого, очевидно, схожістю забарвлення мухомора до червоного одягу священика;
п. [pop] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
pop «тс.» польська
піп «священик» українська

піп «лиска, Fulica atra L.» (орн.)

мотивація перенесення неясна;
очевидно, результат перенесення на птаха назви піп «священик»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
піп «священик» українська

по́пик «снігур, Pyrrhula pyrrhula L. Нед; луговий чекан, Saxicola rubetra L. Нед; коноплянка, Acanthis cannabina L. (Carduelis cannabina L.) Шарл» (орн.)

не цілком ясне;
можливо, пов’язане з піп (Булаховський Вибр. пр. ІІІ 211);
назва могла бути зумовлена тьмяним забарвленням цих птахів (Воїнств.–Кіст. 244, 285, 324; Птицы СССР 449, 485, 523, 566, 574), що було характерне і для одягу православного духівництва;
Фонетичні та словотвірні варіанти

попи́чка «снігур; луговий чекан; синиця чорноголова, комишівка, Parus palustris L.»
попо́к «очеретянка тонкодзьоба, Lusciniola melanopogon Temm.; синиця чорноголова»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
піп українська

попик «листоїд, Chrysomela L.; тарган, Periplaneta orientalis L. ВеНЗн» (ент.)

похідне утворення від піп;
назва зумовлена, очевидно, чорним, чорно-синім, рудо-брунатним забарвленням деяких видів цих комах (Определитель насекомых европ. части СССР, М.–Л., 1948, 487, 488, 489; Горностаев 127);
Фонетичні та словотвірні варіанти

піп «тарган ВеНЗн; бронзівка, Cetonia F.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
піп українська

па́хну́ти «видавати запах»

результат семантичної видозміни па́хну́ти2 «повіяти» через проміжне значення «повіяти (ударити) в ніс»;
р. па́хнуть, бр. па́хнуць, п. pachniеć, pachnąć, ч. páchnouti «смердіти», слц. páchnut’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́пах
запа́хати «чути слід звіра»
запаху́щий
запа́ши́стий
запа́шни́й
запашни́стий
пах «запах»
па́хати «нюхати»
пахні́ти «пахнути»
пахно́
пахнота́ «тс.»
пахну́чий
пахню́чий
пахню́чка «дика м’ята»
пахнючо́к «дика груша, Pyrrus communis L.; запашна рослина» (бот.)
пахню́шка «вид запашної груші» (бот.)
пахню́щий
пахня́чий
пахня́чка «тс.»
па́хощі
пахти́ло «парфуми»
пахти́ти
пахти́тися «душитися»
пахті́ти
пахть «пахнути»
паху́чий
пахучка «агератум, Ageratum L.; маренка пахуча, Asperula odorata L.» (бот.)
паху́щий
паху́щик «Myristica clinopodium» (бот.)
паши́стий
паші́ти «тс.; виділяти багато тепла»
пашни́й «пахучий»
по́пах «понюх»
при́пах «неприємний запах»
пропа́ханий «сповнений пахощів»
пропа́хлий
пропа́хнути «сповнити пахощами»
пропа́хчений «тс.»
розпаші́лий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
па́хнуць білоруська
pachniеć польська
pachnąć польська
па́хнуть російська
páchnut' «тс.» словацька
па́хну́ти «повіяти» українська
páchnouti «смердіти» чеська

по́піл

споріднене з прус. pelanne «попіл», лит. pelenaĩ (мн.), лтс. pеlni «тс.», можливо, також лат. pollen, pollis «дуже дрібне борошно, подібне до пилу», pulvis «пил, порох», гр. πάλη «пил; борошно», παι-πάλη «борошно»;
псл. popelъ, ререlъ, редуплікована іменна форма, пов’язана з polěti, стсл. полѣти «горіти», а також polěno, укр. поліно, paliti, укр. палити, *polmę, укр. полум’я, що належать до того самого кореня з іншими ступенями вокалізму;
р. пе́пел, [по́пел], бр. по́пел, др. попелъ, пепелъ, п. popiół, ч. popel, слц. popol, вл. нл. popjeł, полаб. püpel (‹ *popelъ), болг. м. пе́пел, схв. пе̏пео, слн. pepél, стсл. пепелъ, попелъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пепели́ще «тс.»
попел «попіл»
попела́стий
попели́стий
попели́ти
попели́тися «перетворюватися на попіл, згоряти; [порпатися в землі, смітті (про курку)]»
попели́ця «попіл; ґрунт, подібний до попелу»
попели́ще «місце, куди висипають попіл; згарище»
попелі́ти
попельна́стий
попельни́к «випалювач попелу; той, що торгує попелом; посудина для попелу»
попе́льня́ «місце, де зсипають попіл»
попеля́стий
попеля́тий
по́пів
попіли́ця «попіл; земля, подібна до попелу; хутро сірої білки або соні»
по́піль «тс.»
по́пільний
попільни́к «місце, де зсипають попіл»
попільни́ця «посудина на попіл від цигарок»
попільни́чка «тс.»
по́пільність «зольність»
попільну́ха «гашене вапно»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
по́пел білоруська
пе́пел болгарська
popjeł верхньолужицька
πάλη «пил; борошно» грецька
παι-πάλη «борошно» грецька
попелъ давньоруська
пепелъ давньоруська
pollen латинська
pollis «дуже дрібне борошно, подібне до пилу» латинська
pulvis «пил, порох» латинська
pеlni «тс.» латиська
pelenaĩ (мн.) литовська
пе́пел македонська
popjeł нижньолужицька
püpel (‹ *popelъ) полабська
popiół польська
popelъ праслов’янська
paliti праслов’янська
*polmę праслов’янська
polěno праслов’янська
ререlъ праслов’янська
polěti праслов’янська
polěno праслов’янська
ререlъ праслов’янська
polěti праслов’янська
pelanne «попіл» прусська
пе́пел російська
по́пел російська
пе̏пео сербохорватська
popol словацька
pepél словенська
полѣти «горіти» старослов’янська
пепелъ старослов’янська
попелъ старослов’янська
поліно українська
палити українська
полум'я українська
popel чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.