ПІВНІЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
пі́вніч (сторона світу)
результат перенесення назви середини ночі на сторону світу за аналогією до назви пі́вдень «середина дня» і «сторона світу, протилежна півночі»;
назва утворена з основ пів «половина» і ніч;
р. заст. по́лночь «північ (сторона світу)», бр. по́ўнач, п. północ, ч. заст. půlnoc, слц. заст. polnoc, вл. połnóc, нл. połnoc, слн. pólnoč «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
північа́нин
«мешканець півночі»
півні́чний
полночь
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́ўнач | білоруська |
| połnóc | верхньолужицька |
| połnoc | нижньолужицька |
| północ | польська |
| по́лночь «північ (сторона світу)» (заст.) | російська |
| polnoc (заст.) | словацька |
| pólnoč «тс.» | словенська |
| пі́вдень «середина дня» | українська |
| пів «половина» | українська |
| ніч | українська |
| půlnoc (заст.) | чеська |
по́вночі «темно, поночі»
очевидно, результат видозміни форми по́ночі під впливом пі́вніч «середина ночі» (пор. бр. по́ўнач «тс.»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́ўнач | білоруська |
| по́ночі «середина ночі» (пор. бр. по́ўнач «тс.») | українська |
| пі́вніч | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України