ПУХНУВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пух «дрібне пір’я і т. д.; [(бот.) пухівка піхвова, Eriophorum vaginatum L. Mak]»
спроби пов’язання з ч. [kvap] «пух» (Machek ESJČ 497), як і з дінд. púcchaḥ «хвіст», ав. pusa- «коса», гот. fauhō «лисиця», двн. fuhs, нвн. Fuchs «тс.» (Uhlenbeck 168; Mayrhofer II 298; Kluge–Mitzka 222), недостатньо обґрунтовані;
іє. *peus-, похідне від *peu- (*pu-) «подув, подих»;
споріднене з лит. [paustìs] «волосся тварин»;
псл. puхъ (‹*pous-);
р. бр. болг. пух, др. пухъ, п. puch, ч. puch «пух; сморід», слц. puch «сморід», вл. puch «м’яч», нл. puch «глибоке зітхання», схв. пу̏ха «прищ», слн. púh «подув; пух, пушок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опу́шення
о́пушець
«корона волосся»
опуши́ти
опуши́тися
о́пу́шка
«хутрова обшивка»
опу́шник
«тс.»
підпу́шувальний
пуха́ч
«гнилий стрижень дерева»
пухачі́на
«заболонь (під корою дерева)»
пухівка
«гага, Somateria molissima L.»
(орн.)
пухі́вка
«котики, Eriophorum L.»
(бот.)
пухке́ник
«пампушка»
пухки́й
пухкі́шати
пухла́тий
«пухнатий»
пухна́вий
пухна́стий
пухна́тий
пухови́к
пухови́ця
«пуховик»
пуховки
«пухівка піхвова»
(бот.)
пуховник
«вид кендиря, Apocynum venetum L.; жовтозілля, Senecio jacobaea L.»
(бот.)
пухте́лик
«тс.»
пушан
«шавлія ефіопська, Salvia aethiopis L.»
(бот.)
пуши́нка
пуши́стий
пуши́ти
пуші́ння
пушниця
«Byssus Humb.»
(бот.)
пушо́к
«малий пух; м’яка щіточка для пудрення, [(бот.) пухівка піхвова Mak]»
розпу́шник
розпу́шувальний
розпу́шувач
спухковаті́лий
«пухкий»
спухні́ти
«стати пухким»
спу́хченє
«розпушення»
спу́шений
спуші́лий
«розпушений»
(про землю)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pusa- «коса» | авестійська |
| пух | білоруська |
| пух | болгарська |
| puch «м’яч» | верхньолужицька |
| fauhō «лисиця» | готська |
| fuhs | давньоверхньонімецька |
| púcchaḥ «хвіст» | давньоіндійська |
| пухъ | давньоруська |
| *peus- | індоєвропейська |
| *peu- «подув, подих» (*pu-) | індоєвропейська |
| paustìs «волосся тварин» | литовська |
| puch «глибоке зітхання» | нижньолужицька |
| Fuchs «тс.» | нововерхньонімецька |
| puch | польська |
| puхъ (‹*pous-) | праслов’янська |
| пух | російська |
| пу̏ха «прищ» | сербохорватська |
| puch «сморід» | словацька |
| púh «подув; пух, пушок» | словенська |
| kvap «пух» | чеська |
| puch «пух; сморід» | чеська |
пу́хнути
псл. puxnǫti, очевидно, пов’язане з puxъ «пух»;
споріднене з лит. pū˜sti «дути, пучити», pūslėˊ «пузир», putà «піна», лтс. pusks «пучок, гроно», pušķis «букет, пучок; китиця», норв. føуsa «надуватися», лат. pustula «пузир; пухир», гр. φυ̃σα «ковальський міх; дихання; подув; пухир», φυ̃σάω «дую, сурмлю», вірм. p‛uk‛ «дихання, подув», дінд. púṣyati «процвітає», puṣpam «квітка», pṓṣaḥ «процвітання, ріст, достаток», pupphusaḥ «легеня», pupphulaḥ «здуття», puppuṭaḥ «опух піднебіння», phutrakōti «дме»;
іє. *peus-/pus-/p(h)ū˜- «надувати губи, дути»;
спроба пов’язання з pukati «лопати, тріскати» (Machek ESJČ 498) потребує обґрунтування;
р. пу́хнуть, бр. пу́хнуць, др. пухнути, п. puchnąć «пухнути», puchać «дути», ч. puchnouti, слц. puchnút’, вл. puchać «дути; пихкати, пахкати», нл. puchaś «тс.», болг. пу́хам «витрушую, вибиваю пил; б’ю», пу́хна «тс.», пу́ша «палю; димлю», м. пуши «палить, димить», схв. пу́хати «дути; смердіти», слн. púhati «пирхати; дути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запу́хлий
ль
«товстун»
напу́хлий
о́пу́х
«пухлина»
опу́хлий
опу́хлина
«тс.»
попу́хлий
пухлени́на
«пухлина, опух»
пухлец
«котячі лапки, Antennaria dioica (L.) Gaertn.»
(бот.)
пухлечка
«опух»
пу́хлий
пу́хлики
«зборки на рукаві або на комірі сорочки»
пухли́на
пухлини́на
«пухлина; печінка домашньої птиці»
пухло́
«шлунок; печінка»
пухляк чорноголовий
«чорноголова синиця, Parus atricapillus L.»
(орн.)
пухлянка
«хвилівник звичайний, кірказон, Aristolоchia clematitis L.»
(бот.)
пухлятика
«фізаліс звичайний, Physalis alkekengi L.»
(бот.)
пухля́ти́на
«пухлина, опух; [(бот.) фізаліз Ме]»
пухля́чка
«печінка домашньої птиці»
пухни́й
«м’який, пухкий»
пу́хти
пухті́й
«гладка, неповоротка людина»
пухтя́
«тс.»
пу́ша
«опух, потовщення»
розпу́хлий
спу́хлий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́хнуць | білоруська |
| пу́хам «витрушую, вибиваю пил; б’ю» | болгарська |
| пу́хна «тс.» | болгарська |
| пу́ша «палю; димлю» | болгарська |
| puchać «дути; пихкати, пахкати» | верхньолужицька |
| p'uk' «дихання, подув» | вірменська |
| φυ̃σα «ковальський міх; дихання; подув; пухир» | грецька |
| φυ̃σάω «дую, сурмлю» | грецька |
| púṣyati «процвітає» | давньоіндійська |
| puṣpam «квітка» | давньоіндійська |
| pṓṣaḥ «процвітання, ріст, достаток» | давньоіндійська |
| pupphusaḥ «легеня» | давньоіндійська |
| pupphulaḥ «здуття» | давньоіндійська |
| puppuṭaḥ «опух піднебіння» | давньоіндійська |
| phutrakōti «дме» | давньоіндійська |
| пухнути | давньоруська |
| *peus-/pus-/p(h)ū˜- «надувати губи, дути» | індоєвропейська |
| pustula «пузир; пухир» | латинська |
| pusks «пучок, гроно» | латиська |
| pušķis «букет, пучок; китиця» | латиська |
| pū˜sti «дути, пучити» | литовська |
| pūslėˊ «пузир» | литовська |
| putà «піна» | литовська |
| пуши «палить, димить» | македонська |
| puchaś «тс.» | нижньолужицька |
| føуsa «надуватися» | норвезька |
| puchnąć «пухнути»«дути» | польська |
| puchać «пухнути»«дути» | польська |
| puxnǫti | праслов’янська |
| puxъ «пух» | праслов’янська |
| pukati «лопати, тріскати» | праслов’янська |
| пу́хнуть | російська |
| пу́хати «дути; смердіти» | сербохорватська |
| puchnút' | словацька |
| púhati «пирхати; дути» | словенська |
| puchnouti | чеська |
білпух «підбіл, Tussilago farfara L.» (бот.)
назва відображає біле опушения нижнього боку листків рослини;
складне слово, утворене з короткої форми прикметника бі́лий та іменника пух (пушок);
р. [белопу́шица] «скереда, Crepis tectorum L.», [белопу́шка] «тс.», п. białpuch (Brückner 24);
Фонетичні та словотвірні варіанти
бівпух
бівпушок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| białpuch (Brückner 24) | польська |
| белопу́шица «скереда, Crepis tectorum L.» | російська |
| белопу́шка «тс.» | українська |
| бі́лий (пушок) | ? |
| пух (пушок) | ? |
бута́ «гордість, пиха; розбещеність, розкіш О»
Маценауер зіставляє з слат. butare «надувати», але припускає і східне походження слова (Matzenauer 126);
запозичення в українські говори з польської мови (Richhardt 38) мало ймовірне з огляду на відмінність у наголошенні;
розвиток значень аналогічний до пи́ха, пу́хнути;
очевидно, пов’язане з [боті́ти] «робитись товстим, жирним», [бутві́ти] «трухлявіти», разом з якими походить від псл. But-/botз іє. *bheu-t-, *bhuə-t- «рости»;
п. buta «пиха», ст. bucić się «гордитись, чванитись»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бута
«пиха»
(XVI ст.)
бута́ти
«чванитись; брикати О»
бути́ти
«бути пустотливим; пустувати»
буті́ти
«сердитися; буцати»
бу́тни́й
«гордий, пихатий; зухвалий, розбещений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| buta «пиха» | польська |
| But-/botз | праслов’янська |
| butare «надувати» | середньолатинська |
| пи́ха | ? |
| пу́хнути | ? |
| боті́ти «робитись товстим, жирним» | ? |
| бутві́ти «трухлявіти» | ? |
| *bheu-t- | ? |
| *bhuə-t- «рости» | ? |
| bucić się «гордитись, чванитись» | ? |
маму́ха «пух на грудях та між ногами у птахів»
неясне;
можливо, видозмінений результат контамінації слів мох і пух;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мох | ? |
| і | ? |
| пух | ? |
опух (бот., у сполученні [о. гіркий] «лопух, Arctium (Lappa)
результат видозміни назви лопу́х, зближеної з основою пух у зв’язку з наявністю дрібного пуху на лопухах;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вопух
«лопух»
вопуша
«лопушиння»
опу́ша
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лопу́х | ? |
| пух | ? |
фукс «випадково влучний удар у більярдній грі; [студент першого курсу університету Шейк]»
запозичення з німецької мови;
н. Fuchs (двн. свн. fuhs) «лисиця», перен. «хитрун», споріднене з днн. vohs, дангл. англ. fox, дісл. fóa «лисиця», fox «шахрайство», герм. *fuhsa-;
пов’язується також з дінд. púcchaḥ «хвіст, коса», псл. puxъ, укр. пух;
р. фукс «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фу́ксом
«потрапити випадково, без належних підстав»
(пройти)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fox | англійська |
| *fuhsa- | германські |
| fox | давньоанглійська |
| fuhs | давньоверхньонімецька |
| púcchaḥ «хвіст, коса» | давньоіндійська |
| fóa «лисиця» | давньоісландська |
| fox «шахрайство» | давньоісландська |
| vohs | давньонижньонімецька |
| Fuchs «лисиця» (двн. свн. fuhs) | німецька |
| puxъ | праслов’янська |
| фукс «тс.» | російська |
| fuhs | середньоверхньнімецька |
| пух | українська |
пу́тря «їжа з вареного ячменю і солодкого квасу»
запозичення з балтійських мов;
думка (Mikkola BB 21, 121) про запозичення балтійських слів із фінно-угорських мов необґрунтована;
лит. putrà «каша; юшка», pū́tera «густа каша», лтс. putra «каша» пов’язані з лит. pùsti «здуватися, пухнути», putà «піна», спорідненими з псл. puxnǫti, укр. пу́хнути;
р. [пу́тря] «пшоняна каша», [пу́тра] «юшка з різних овочів, круп, молока», [пу́тро] «борошняне пійло для худоби», п. [putra] «вид страви з жита або ячменю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пу́тра
«каша з житнього борошна; недоброякісна, несмачна їжа»
пу́тро
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| putra «каша» | латиська |
| putrà «каша; юшка» | литовська |
| pū́tera «густа каша» | литовська |
| pùsti «здуватися, пухнути» | литовська |
| putà «піна» | литовська |
| putra «вид страви з жита або ячменю» | польська |
| puxnǫti | праслов’янська |
| пу́тря «пшоняна каша» | російська |
| пу́тра «юшка з різних овочів, круп, молока» | російська |
| пу́тро «борошняне пійло для худоби» | російська |
| пу́хнути | українська |
пу́хкати
псл. puxati, пов’язане з puxъ «дихання; пух»;
р. [пу́хтать] «важко дихати», бр. пух «бах», п. [puchać] «бухати, стріляти, вивергати; дути», вл. puchać «диміти, дути, пихкати», нл. puchaś «надувати», puch «зітхання», болг. пухам, пухкам «випускаю дим, витрушую, вибиваю пил; б’ю», м. пуши «палить; димить», схв. пу́хати «дути, смердіти, псувати повітря», слн. púhati «дути (поривами), пихкати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пухті́ти
«гудіти, спалахувати (про вогонь)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пух «бах» | білоруська |
| пухам | болгарська |
| пухкам «випускаю дим, витрушую, вибиваю пил; б’ю» | болгарська |
| puchać «диміти, дути, пихкати» | верхньолужицька |
| пуши «палить; димить» | македонська |
| puchaś «надувати»«зітхання» | нижньолужицька |
| puch «надувати»«зітхання» | нижньолужицька |
| puchać «бухати, стріляти, вивергати; дути» | польська |
| puxati | праслов’янська |
| puxъ «дихання; пух» | праслов’янська |
| пу́хтать «важко дихати» | російська |
| пу́хати «дути, смердіти, псувати повітря» | сербохорватська |
| púhati «дути (поривами), пихкати» | словенська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України