ПУД — ЕТИМОЛОГІЯ

пуд «вага в 16 кг»

дісл. pund «фунт», через дангл. і днн. pund «тс.» зводиться до лат. pondus «міра ваги, фунт», пов’язаного з pendeo «вишу, звисаю», походження якого не цілком ясне;
запозичення з давньоскандинавської мови;
р. бр. пуд, др. пудъ «міра ваги (солі та меду)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пудове́ «мірчук з одного пуда»
пудо́вий
пудови́к «гиря вагою в один пуд; мішок на один пуд»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пуд білоруська
pund давньоанглійська
pund «фунт» давньоісландська
pund «тс.» давньонижньонімецька
пудъ «міра ваги (солі та меду)» давньоруська
pondus «міра ваги, фунт» латинська
pendeo «вишу, звисаю» латинська
пуд російська

під «низинне місце, западина; [низина, ніколи не орана Ва]; нижня горизонтальна площина приміщення, ями, печі; горище; [підлога, підстилка в хліві Ва; дощана стеля ДзАтл І]; місце для стіжка, скирти; [насад у возі Гриц]» (род. в. по́ду)

псл. podъ (‹ *podŭ-);
споріднене з лит. pãdas «підошва, тік; черінь печі», pėdà «ступня, стопа; фут», лтс. pēda «тс.; підошва; п’ята», дінд. padám «крок, слід ноги, місце», ав. padǝm «слід», вірм. het «тс.», гр. πέδον «ґрунт, підлога», лат. oppidum «місцевість, місто; укріплене місце», pēs, род. в. pedis «нога, ступня; фут; лапа», гот. fōtus «нога, ступня», тох. А ре, В pai «нога (ступня)»;
іє. *pē˘d-/ pō˘d- «нога»;
р. под «дно, низ», бр. под «під печі (промислової)», др. подъ «низ, підошва гори», п. spód «низ, дно; черінь печі», ч. póda «ґрунт, підлога; територія; горище», слц. pôda «ґрунт, земля, територія, (заст.) підлога», вл. póda «тс.» (з ч.), полаб. pöd «дно вогнища», нл. spódk «дно, основа, нижня частина», болг. м. под «підлога», схв. пȍд «тс.», слн. pòd «тс.; тік», стсл. подъ «низ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підо́к «низина, ніколи не орана; підлога, підстилка в хліві»
підспі́д «спід»
підспі́дник «млин, який приводиться в дію підливним колесом»
підспі́док «таємниця; [спідня скоринка]»
підспо́дом «знизу»
под «тс.»
по́дена «основа для стогу з каміння, гілляк і соломи»
поде́нок «стеля в стайні»
поди́на «місце для копиці»
поди́нє «поміст під сіньми»
по́динок «стеля над хлівом»
пуд «дощана стеля»
спидня́к «дно ящика воза»
спід «низ, виворіт»
спі́дка «тс.; підкладка; спідня скоринка хліба; [дно великого човна; рукавичка в шкіряній рукавиці]»
спідни́к «нижній камінь (у жорнах)»
спідни́ця (частина жіночого одягу)
спі́дниця «дошка на дні воза»
спі́дні «кальсони»
спі́дній
спідня́к «нижній камінь у жорнах; частина гончарного верстата; дно кобзи; нижній пильщик; зняте молоко»
спідня́рка «дошка на дні воза»
спідо́к «підставка, маленька тарілка Куз; підвалина Нед»
спідспо́ду «знизу»
спіду́шка «спід; нижня скоринка хліба»
спо́день «частина гончарного круга»
споди́ «нижній край снасті»
сподиспо́ддя «тс.»
сподови́й «нижній»
сподови́к «рибалка, що тягне споди»
сподови́на «осад, осадок»
сподови́нє «шар ґрунту»
сподо́к «спід Нед; частина люльки, в яку вставляється чубук; підставка; маленька тарілка»
спо́до́м «низом, знизу»
усподі «на дні; нанизу»
шпіднярка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
padǝm «слід» авестійська
под «під печі (промислової)» білоруська
под «підлога» болгарська
póda «тс.» (з ч.) верхньолужицька
het «тс.» вірменська
fōtus «нога, ступня» готська
πέδον «ґрунт, підлога» грецька
padám «крок, слід ноги, місце» давньоіндійська
подъ «низ, підошва гори» давньоруська
*pē˘d-/ pō˘d- «нога» індоєвропейська
oppidum «місцевість, місто; укріплене місце» латинська
pēs латинська
pēda «тс.; підошва; п’ята» латиська
pãdas «підошва, тік; черінь печі» литовська
pėdà «ступня, стопа; фут» литовська
под «підлога» македонська
spódk «дно, основа, нижня частина» нижньолужицька
pöd «дно вогнища» полабська
spód «низ, дно; черінь печі» польська
podъ (‹ *podŭ-) праслов’янська
под «дно, низ» російська
пȍд «тс.» сербохорватська
pôda «ґрунт, земля, територія, (заст.) підлога» словацька
pòd «тс.; тік» словенська
подъ «низ» старослов’янська
ре тохарська А
pai «нога (ступня)» тохарська В
póda «ґрунт, підлога; територія; горище» чеська

пу́дити «лякати, гнати; мочитися; [швидко їхати О]»

псл. pǫditi «гнати, переслідувати»;
очевидно, пов’язане чергуванням голосних з *pęsti ‹*pendti «пнути»;
в такому разі споріднене з лит. spándyti «тиснути», spę́sti «ставити пастку», лтс. spuôsts «пастка», двн. дангл. spannan «натягувати»;
р. [пу́ди́ть] «проганяти, лякати», бр. пу́дзіць «тс.», др. пудити «гнати», п. pędzić «тс.», ч. puditi «спонукати, підбивати», слц. pudit’ «гнати», болг. пъ́дя «жену, виганяю», м. пади «жене, виганяє», схв. пу́дити «лякати, гнати», слн. podíti «гнати, переслідувати», стсл. пѫдити «гнати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нагнати пуду «налякати»
напропуд «напролом, навпростець»
напу́да «той, хто легко лякається»
напу́сти «налякати»
о́пуд «опудало»
опу́да «тс.»
опу́дало
опу́дитися «злякатися»
о́пудь «той, хто легко лякається»
опу́жувати «ставити опудала»
перепу́д «переляк»
по́пуд «потяг, інстинкт; поштовх»
попу́дить «кинути»
попу́дний «вільний, розпущений»
попу́дник «блуд; лісовик О; поквапливий чоловік ВеБ»
попудо́виско «страховисько»
пуд «страх»
пу́джало «страховище»
пу́джати «лякати»
пуди́ло «тс.»
пу́дло «страхопуд; опудало»
пудни́й «страшний»
спу́да «переляк»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пу́дзіць «тс.» білоруська
пъ́дя «жену, виганяю» болгарська
spannan «натягувати» давньоанглійська
spannan «натягувати» давньоверхньонімецька
пудити «гнати» давньоруська
spuôsts «пастка» латиська
spándyti «тиснути» литовська
spę́sti «ставити пастку» литовська
пади «жене, виганяє» македонська
pędzić «тс.» польська
pǫditi «гнати, переслідувати» праслов’янська
*pęsti праслов’янська
пу́ди́ть «проганяти, лякати» російська
пу́дити «лякати, гнати» сербохорватська
pudit' «гнати» словацька
podíti «гнати, переслідувати» словенська
пѫдити «гнати» старослов’янська
puditi «спонукати, підбивати» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.