ПРУТІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пру́ті «гуляти» (дит.)
очевидно, похідне утворення від вигуку тпру-тпру «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пр-ту
прь-тю
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тпру-тпру «тс.» | українська |
прут
споріднене з англ. sprint «бігти щодуху», дісл. spretta «підскакувати, пускати паростки», свн. sprenzen «бризкати»;
менш обґрунтованими є пов’язання з р. пря́тать «ховати» (Brückner 436; Трубачев LP 8, 242) або пры́ткий «прудкий», укр. прудки́й, п. prędki «тс.» (Преобр. ІІ 139; Brückner 436–437);
псл. prǫtъ «гілка, пагін», очевидно, пов’язане з prǫdъ «течія», prędati «стрибати» (пор. укр. па́гін від гони́ти, гна́ти; р. побе́г «пагін» від бе́жать «бігти»);
р. бр. прут, др. прутъ «прут, гілка», п. pręt, ч. вл. prut, слц. prút, нл. pšut, полаб. prǫt, болг. прът, схв. пру̑т, слн. prót, стсл. прѫтъ «(вербова) гілка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запопру́та
«тс.»
запру́та
«палиця в плетеному тині; палиця для стягання зв’язаного»
підпру́ток
«скріпа для розірваної коси»
попру́тити
«закрутити ланцюг довкола вантажу»
попру́тка
«закрутка (у пилці); клямка»
при́прут
«палиця для стягання зв’язаного; палиця в плетеному тині»
припру́тє
«тс.»
пру́тик
«малий прут; [вид мережки]»
прутикува́ти
«шити прутик (мережку)»
прути́на
прути́стий
«гіллястий»
прути́ти
«заплітати дірку в тині»
прутни́к
«погонич»
прутни́чити
«бути погоничем»
прутня́стий
«тс.»
пруто́к
«ніжка листа або плоду»
пру́ття
пру́тчик
«прутик»
пру́тяни́й
«виготовлений з пруття»
спру́тити
«скорчити (кінцівку)»
спрутну́тися
«упертися, пручнутися»
(ногами)] Нед
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sprint «бігти щодуху» | англійська |
| прут | білоруська |
| прът | болгарська |
| prut | верхньолужицька |
| spretta «підскакувати, пускати паростки» | давньоісландська |
| прутъ «прут, гілка» | давньоруська |
| pšut | нижньолужицька |
| prǫt | полабська |
| prędki «тс.» | польська |
| pręt | польська |
| prǫtъ «гілка, пагін» | праслов’янська |
| prǫdъ «течія» | праслов’янська |
| prędati «стрибати» (пор. укр. па́гін від гони́ти, гна́ти; р. побе́г «пагін» від бе́жать «бігти») | праслов’янська |
| пря́тать «ховати» | російська |
| пры́ткий «прудкий» | російська |
| побе́г | російська |
| побе́г | російська |
| прут | російська |
| пру̑т | сербохорватська |
| sprenzen «бризкати» | середньоверхньнімецька |
| prút | словацька |
| prót | словенська |
| прѫтъ «(вербова) гілка» | старослов’янська |
| прудки́й | українська |
| prut | чеська |
бу́карт «бешкетник, пустун; позашлюбна дитина»
очевидно, результат гіперистичної видозміни запозиченого з польської мови [бе́нкарт] «тс.» за аналогією до закономірного співвідношення польських і українських звукових форм типу bęben – бу́бон, pręt – прут і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти
букартъ
«позашлюбна дитина»
(XVII ст.)
бу́кгарт
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бе́нкарт «тс.» | ? |
| бу́бон | ? |
| прут | ? |
прент «металевий стрижень, костиль великого розміру»
запозичення з польської мови;
п. pręt «прут; брус, стрижень» відповідає укр. прут (див.);
бр. [прэнт] «залізний прут»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пре́нтиль
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прэнт «залізний прут» | білоруська |
| pręt «прут; брус, стрижень» | польська |
| прут | українська |
пру́тень «брій, Bryum (L.) Limpr.» (бот.)
у другому випадку явна калька лат. bacillus «прутик, паличка», що входить до складу наукової назви Bacillus anthracis;
похідне утворення від прут;
п. [prątnik] «брій»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прутень чорноснітник
«Bacillus anthracis Cohn.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bacillus «прутик, паличка» | латинська |
| prątnik «брій» | польська |
| прут | українська |
прутну́ти «швидко побігти»
результат видозміни форми [пруднути] «тс.», зближеної з основою прут;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пручну́тися
«кинутися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пруднути «тс.» | українська |
| прут | українська |
пру́ча́тися «чинити опір; [силкуватися, напружуватися ЛексПол]»
очевидно, пов’язане зі [спрутну́тися] «упертися, пручнутися», прут;
зіставляється також (Варбот Этимология 1975, 29–31) з псл. prygati «плигати»;
ототожнення з ч. [pučiti] «набрякати, надимати» (Machek ESJČ 487–488) позбавлене підстав;
ч. [prúčat’ se, sprúčat’ se, vyprúčat’ sa] «тс.», [vyprúčit’ sa] «прогинатися», слц. pručit’ «згинати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пручати
«звільнити, вирвати (руку); витягнути (хворостину з тину)»
пручну́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| prygati «плигати» | праслов’янська |
| pručit' «згинати» | словацька |
| спрутну́тися «упертися, пручнутися» | українська |
| прут | українська |
| pučiti «набрякати, надимати» | чеська |
| prúčat' se «тс.» | чеська |
| sprúčat' se «тс.» | чеська |
| vyprúčat' sa «тс.» | чеська |
| vyprúčit' sa «прогинатися» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України