ПРУГИ — ЕТИМОЛОГІЯ

пруг «край, бік, ребро; вінця; край тканини, кант; обрій; зморшка, складка; рубець, шрам, смуга; дуга, півколо; четверта частина робочого дня»

псл. prǫgъ «смуга, край», спочатку «планка для розтягування (напружування) країв тканини на ткацькому верстаті; кросно», prǫga «тс.», prǫžiti «напружувати», пов’язані чергуванням голосних з *pręgti «прягти, натягувати, напружувати, запрягати»;
р. [пру́га] «пружина; пружна дошка чи штаба», пружи́на, [пру́гло] «сильце, петля, пастка (для птахів)», бр. пруг «смужка вздовж краю тканини; [рубець на місці зшитих країв]», [пругі́] «пристосування з двох прутів або тонких дощечок для натягування полотна під час ткання», др. пругъ «тенето, сіть, пастка», пругло, пружаль «тс.», п. pręga «смуга», pręg, ч. слц. pruh «тс.», вл. pruha «промінь; смуга», нл. pšuga «тс.», болг. [пръг] «рама», [пръгав] «пружний», м. пруга «смуга, лінія», схв. пру́га «тс.; залізнична колія; [в’язальна шпиця]», [prȗge] «дві планки у ткацтві; кросна», слн. próga «смуга; ребро (предмета); залізничне полотно; траса», стсл. сѫпрѫгъ «упряжка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

впопру́жити «підв’язати попругу»
напру́га
напруга́ти «напружувати»
напру́гий «міцний, пружний, напружений»
на́пру́го «міцно, напружено; нагло, раптово; стрімко»
на́пру́гом «тс.»
напружа́ти
напружи́ти «тс.»
опру́г «упруг»
перенапру́га
підпру́га «попруга»
підпру́жити «затягувати попругу»
попру́г «шрам, подряпина»
попру́га «ремінь для закріплення сідла; довга смужка; стрічка; [кольорова смуга; шкіряний пояс; дерев’яна перекладина між ніжками ножної ступи; поперечка на кінці плоту Нед; частина рибальського сака]»
попру́жка «жіночий вовняний пояс»
попружко́ваний «смугастий»
пру́гати «кидати, жбурляти»
пруги «риси»
пругки́й «пружний; [експансивний Нед]»
пругну́ти
пружа́стий «смугастий»
пружи́вий «пружинистий»
пружи́на
пружи́нистий
пружи́нити
пружинува́тий
пружи́нястий
пружи́стий
пру́жити «напружувати»
пру́житися «бути пружним»
пружки́ «риси (обличчя)»
пружки́й
пружна́стий
пру́жни́й
пружня́стий «тс.»
пружо́к «черешок (листка)»
розпру́га «напруга, роздвоєння; ущелина»
розпру́жний «еластичний»
спру́гувати «пружинити»
спружи́на «пружина (Ме); деталь ручного млина»
спружи́стий «пружинистий»
спру́жка «пружина»
супру́г «парна упряжка волів; чоловік у шлюбній парі»
супру́га «парна упряжка волів; дружина, жінка в шлюбній парі Нед; три або чотири пари волів в упряжці; супряга, спрягання волів двох чи кількох господарів»
супру́жий
супру́жити «спрягати свої воли з чужими»
супру́жний
супру́жник «один з господарів, які спрягають своїх волів»
упопру́жити «підв’язати попругу»
упру́г «четверта частина робочого дня»
упру́гий «пругкий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пруг «смужка вздовж краю тканини; [рубець на місці зшитих країв]» білоруська
пругі́ «пристосування з двох прутів або тонких дощечок для натягування полотна під час ткання» білоруська
пръг «рама» болгарська
пръгав «пружний» болгарська
pruha «промінь; смуга» верхньолужицька
пругъ «тенето, сіть, пастка» давньоруська
пругло давньоруська
пружаль «тс.» давньоруська
пруга «смуга, лінія» македонська
pšuga «тс.» нижньолужицька
pręga «смуга» польська
pręg «смуга» польська
prǫgъ «смуга, край» праслов’янська
prǫga «тс.» праслов’янська
prǫžiti «напружувати» праслов’янська
*pręgti «прягти, натягувати, напружувати, запрягати» праслов’янська
пру́га «пружина; пружна дошка чи штаба» російська
пружи́на російська
пру́гло «сильце, петля, пастка (для птахів)» російська
пру́га «тс.; залізнична колія; [в’язальна шпиця]» сербохорватська
prȗge «дві планки у ткацтві; кросна» сербохорватська
pruh «тс.» словацька
próga «смуга; ребро (предмета); залізничне полотно; траса» словенська
сѫпрѫгъ «упряжка» старослов’янська
pruh «тс.» чеська


листопруг «латаття, Nymphaea L.» (бот.)

не зовсім ясне складне утворення з іменника лист і другого компонента пруг, можливо, замість давнішого круг (з огляду на круглу або овальну форму листків латаття);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лист українська
пруг українська
круг (з огляду на круглу або овальну форму листків латаття) українська

супру́г «чоловік; [учасник у супрязі Нед; пара волів Пі]»

запозичене зі старослов’янської мови;
стсл. сѫпрѫгъ «пара волів, запряжена разом; подружжя; чоловік; товариш» виникло з съпрѫгъ «тс.» (під впливом слів на сѫ-), утвореного від дієслова съпрѧшти «з’єднати, запрягти»;
р. супру́г «чоловік», [супруг волов] «пара волів», бр. [супру́жніца] «дружина», др. съпругъ «пара волів, запряжена разом; пара; подружжя; чоловік», супругъ «тс.; товариш», болг. съпру́г «чоловік», м. сопруг, схв. су̀пруг, су̏пруг, слн. sopróg «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сопру́г «чоловік»
сопру́га «дружина»
сопру́жа «подружжя»
сопру́жник «супряжник»
сопру́жниця «дружина»
супру́га «дружина; супряга; [три або чотири пари волів, комплект, необхідний для плуга]»
супру́жеский «подружній, шлюбний»
супру́жий
супру́жити «запрягати разом по дві пари волів двох селян»
супру́жний
супру́жник «тс. Г; спільник; сусід по полю, що колись належало одному власникові, а пізніше було поділене між двома сусідами О»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
супру́жніца «дружина» білоруська
съпру́г «чоловік» болгарська
съпругъ «пара волів, запряжена разом; пара; подружжя; чоловік» давньоруська
сопруг македонська
супру́г «чоловік» російська
су̀пруг сербохорватська
sopróg «тс.» словенська
сѫпрѫгъ «пара волів, запряжена разом; подружжя; чоловік; товариш» старослов’янська
супруг волов «пара волів» українська
супругъ «тс.; товариш» українська
пруг українська
съпрѫгъ «тс.» (під впливом слів на сѫ-) ?
съпрѧшти «з’єднати, запрягти» ?

праже́ць «льон-стрибунець, Linum crepitans (Boenn.) Dum.» (бот.)

очевидно, запозичення з польської мови;
п. [prażec] «льон-стрибунець», найвірогідніше, виникло з prężec «тс.», пов’язаного з п. [pręgnąć] «стрибнути», спорідненим з укр. пруг, пру́жний, а також прягти́ «запрягати»;
назва зумовлена властивістю цього льону викидати насіння до того, як його зберуть;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
prażec «льон-стрибунець» польська
prężec «тс.» польська
pręgnąć «стрибнути» польська
пруг українська
пру́жний українська
прягти́ «запрягати» українська

при́гати «підстрибувати»

псл. [prygati] «стрибати»;
споріднене з лит. sprùkti «утекти», лтс. sprūkt «тс.», spruga «затискач»;
менш обґрунтоване зіставлення з двн. frosk «жаба», нвн. Frosch, дангл. frogga «тс.»;
не виключений зв’язок (Zupitza KZ 36, 65; Brückner ZfSlPh 2, 298) з пруг, пружни́й, р. упру́гий;
р. пры́гать «стрибати», бр. [прыга́ць] «тс.», п. [prygnąć] «стрибнути», нл. [prygło] «сільце (на птахів)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

подпри́говатися «танцювати з підскоком»
пригу́н «ковалик, Elater» (ент.)
пригу́нка «вид павука-стрибуна, Salticus» (ент.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
прыга́ць «тс.» білоруська
frogga «тс.» давньоанглійська
frosk «жаба» давньоверхньонімецька
sprūkt «тс.» латиська
spruga «затискач» латиська
sprùkti «утекти» литовська
prygło «сільце (на птахів)» нижньолужицька
Frosch нововерхньонімецька
prygnąć «стрибнути» польська
prygati «стрибати» праслов’янська
упру́гий російська
пры́гать «стрибати» російська
пруг українська
пружни́й українська

пру́зик «коник» (ент.)

пов’язане з пруг, пругки́й, [при́гати];
-з- виникло під впливом форми наз. в. мн. др. прузи;
споріднене з снн. spranke «сарана», sprinke, sprenkel «тс.», двн. houuespranca «тс.» (букв. «та, що стрибає по сіну»), springan «стрибати», дісл. springa «тс.»;
форми прус і пру́сик зумовлені впливом слова пруса́к «рудий тарган»;
р. прус «вид сарани», [пру́зик] «коник», др. пругъ «сарана», стсл. прѫгъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

прус «вид сарани»
пру́сик «тс.; [трав’яний коник] ЛЧерк»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
houuespranca «тс.» (букв. «та, що стрибає по сіну») давньоверхньонімецька
springan «стрибати» давньоверхньонімецька
springa «тс.» давньоісландська
прузи давньоруська
пругъ «сарана» давньоруська
прус «вид сарани» російська
пру́зик «коник» російська
spranke «сарана» середньонижньонімецька
sprinke середньонижньонімецька
sprenkel «тс.» середньонижньонімецька
прѫгъ «тс.» старослов’янська
пруг українська
пругки́й українська
при́гати українська

пруткани́стий «смугастий»

неясне;
можливо, помилкове написання замість *пружканистий, *пружкастий, похідних від пруг «смуга»;
пор. [пружа́стий] «смугастий» (під пруг);
Фонетичні та словотвірні варіанти

прутка́стий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*пружканистий українська
*пружкастий українська
пруг «смуга» українська
пружа́стий «смугастий» (під пруг) українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.