ПРОСТІ — ЕТИМОЛОГІЯ
про́сти́й
виведення з prostrъ «розстелений», пов’язуваного з *prosterti «простерти» (Mikl. EW 321), як і зближення *pros-tъ «простертий» із plastъ «пласт» (Потебня у Преобр. ІІ 134), мало переконливе;
пояснюється також (Mayrhofer II 373) як складне *pro-stъ (‹ *pro-sthos) «видатний», перший компонент якого пов’язується з прийменником (префіксом) pro (pro-), другий – із stati «стати» або вважається (Schuster-Šewc 1162) давнім суфіксом;
псл. prostъ виводиться (Machek ESJČ 485) з *prot-tos «звичний, звичайний», за походженням пас. дієприкм. мин. ч. від дієслова *prosti (‹ *prot-ti) «звикати, бути звиклим (до чогось)»;
споріднене з лит. pràsti «звикати, бути звиклим, розуміти, збагнути, (пі)знати», лтс. prast «розуміти, збагнути, помітити», прус. (iss)-presnā˘n «розум», (iss)prestun «розуміти», тох. А pratim «рішення, намір», лат. (inter-)pres «посередник, пояснювач, товмач (перекладач)», гот. fraþi «розум, сенс», fraþjan «думати, пізнавати, розуміти», froþs «розумний, розсудливий», двн. (аnt-) frist(a) «тлумачення, переклад»;
р. просто́й «простий», бр. про́сты «тс.», др. простыи «прямий; простий, звичайний», п. prosty «прямий; простий», ч. слц. prostý «простий; позбавлений (чогось)», вл. prosty «застиглий; простий; позбавлений (чогось)», нл. pšosty «тс.», полаб. pröstĕ «божевільний, безглуздий», болг. м. прост «простий», схв. про̏ст «тс.», слн. pròst «вільний; безплатний; простий», стсл. простъ «простий; прямий; дешевий; грубий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́простати
впрост
«прямо, напроти; просто; [уздовж; зовсім]»
за́проста
«просто»
за́просто
іспроста́
«спроста»
на́впрост
навпросте́ць
навпрошки́
«тс.»
напро́стати
«випрямити»
напрошки́
«навпростець»
напрощки́
опроста́ти
«вирівняти»
опро́стати
«звільнити»
опро́статися
«звільнитися; опритомніти»
опрости́ти
опрошкува́ти
«ходити навпростець»
опроще́нець
опроще́нство
попро́сту
«просто»
про-ста́чка
«мішковина»
прос(т)ник
«пряме, вертикально розташоване стебло»
проста́к
простакува́тий
проста́ти
«іти»
проста́цтво
«простакуватість; прості люди; [побут простолюду]»
простаче́нко
«син простолюдина»
простачи́сько
«простак»
проста́чити
«ставати брутальним»
простачі́я
«простацтво»
просте́ць
«прямий напрямок»
простиня́
«про-стота Нед; проста людина»
прості́ти
прості́шати
про́стка
«протока; з’єднувальний канал»
про́сто
«прямо; навпроти»
просто́та́
«про-стість; [простолюд; неук, невіглас]»
про́сточка
«простолюдинка; проста жінка»
(пестл.)
простува́ти
«іти; [випрямляти]»
простува́тий
простува́тися
«випростовуватися»
просту́ха
«проста горілка»
просту́шка
простю́га
«проста горілка»
простю́ха
«тс.»
простя́ка
«проста, негорда людина»
простяко́м
«навпростець»
простяни́ще
«селюк»
простя́ха
«вид плахти»
простя́чка
«тс.»
про́ща́ва
«чернь, простолюд»
розпроста́ти
спро́ста́
спрости́ти
спростува́ти
спроще́нець
спроще́нство
упро́ст
«прямо»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| про́сты «тс.» | білоруська |
| прост «простий» | болгарська |
| prosty «застиглий; простий; позбавлений (чогось)» | верхньолужицька |
| fraþi «розум, сенс» | готська |
| fraþjan «думати, пізнавати, розуміти» | готська |
| froþs «розумний, розсудливий» | готська |
| (аnt-)frist(a) «тлумачення, переклад» (аnt-) | давньоверхньонімецька |
| простыи «прямий; простий, звичайний» | давньоруська |
| (inter-)pres | латинська |
| prast «розуміти, збагнути, помітити» | латиська |
| pràsti «звикати, бути звиклим, розуміти, збагнути, (пі)знати» | литовська |
| прост «простий» | македонська |
| pšosty «тс.» | нижньолужицька |
| pröstĕ «божевільний, безглуздий» | полабська |
| prosty «прямий; простий» | польська |
| prostrъ «розстелений» | праслов’янська |
| *prosterti «простерти» | праслов’янська |
| *pros-tъ «простертий» | праслов’янська |
| plastъ «пласт» | праслов’янська |
| *pro-stъ «видатний» (‹ *pro-sthos) | праслов’янська |
| stati «стати» | праслов’янська |
| prostъ «звичний, звичайний» | праслов’янська |
| *prosti «звикати, бути звиклим (до чогось)» (‹ *prot-ti) | праслов’янська |
| (iss)-presnā˘n | прусська |
| (iss)prestun | прусська |
| просто́й «простий» | російська |
| про̏ст «тс.» | сербохорватська |
| prostý «простий; позбавлений (чогось)» | словацька |
| pròst «вільний; безплатний; простий» | словенська |
| простъ «простий; прямий; дешевий; грубий» | старослов’янська |
| prostý «простий; позбавлений (чогось)» | чеська |
| А pratim «рішення, намір» | ? |
навпросте́ць
результат злиття прийменника на з невідомими сучасній мові виразами *у простець, *у простки або з іменником *простець, *простки, похідними від прикметника про́сти́й;
р. [напростки́] «просто», бр. напрасткі́ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
навпростки́
напросте́ць
напростки́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| напрасткі́ «тс.» | білоруська |
| напростки́ «просто» | російська |
| на | українська |
| *у простець | українська |
| *у простки | українська |
| *простець | українська |
| *простки | українська |
| про́сти́й | українська |
про́стиня́
очевидно, виникло внаслідок дисиміляції з др. *простиря, пов’язаного з простирати «простирати»;
пор. укр. ст. простира (простирою) (1699), м. простирка «підстилка, килим, на якому сплять», схв. про̀стӣрка «тс.», а також лит. prastyrià «простиня, покривало», молд. прости́ре, рум. prostíre «тс.», що походять від того самого давньоруського слова;
менш обґрунтованим є пов’язання з псл. prostъ «простий», укр. про́сти́й з безпосереднім виведенням від *prostyni (Фасмер ІІІ 381; Преобр. ІІ 135; Булаховський Вибр. пр. ІІІ 362; Соболевский РФВ 66, 397; Желтов ФЗ 1876/6, 48);
р. простыня́, [простина́], бр. прасціна́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прастана́
«простиня»
про́сцінь
«плахта»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прасціна́ | білоруська |
| *простиря | давньоруська |
| простирати «простирати» | давньоруська |
| prastyrià «простиня, покривало» | литовська |
| простирка «підстилка, килим, на якому сплять» | македонська |
| прости́ре | молдавська |
| prostъ «простий» | праслов’янська |
| *prostyni | праслов’янська |
| простыня́ | російська |
| простина́ | російська |
| prostíre «тс.» | румунська |
| про̀стӣрка «тс.» | сербохорватська |
| про́сти́й | українська |
прощівка «синюха голуба, Polemonium coeruleum L.» (бот.)
очевидно, похідне утворення від про́сти́й;
назва зумовлена прямими високими стеблами цієї рослини (Федченко–Флеров 772);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| про́сти́й | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України