ПРИЧИННИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

причи́на «підстава; лихо; хвороба, заподіяна чаклунством; [провина]»

похідне утворення від причини́ти «додати, доробити»;
можливо, калька польського і, далі, чеського відповідників;
р. болг. причи́на, бр. прычы́на, п. przyczyna, ч. рříčіnа, слц. рríčіnа, вл. přіčіna, нл. рśісуnа, м. причина;
Фонетичні та словотвірні варіанти

причи́нець «людина, що спричинилась до чогось; ініціатор»
причини́тися «викликати, сприяти»
причи́нний «божевільний, хворий»
причи́нник «тс.»
причи́нок «причина, додаток»
спричи́нитися «збожеволіти»
спричи́нник «винуватець; збудник»
спричинува́тіти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
прычы́на білоруська
причи́на болгарська
přіčіna верхньолужицька
причина македонська
рśісуnа нижньолужицька
przyczyna польська
причи́на російська
рríčіnа словацька
рříčіnа чеська
причини́ти «додати, доробити» ?

чини́ти «робити; ставити тісто; (про тварин) народжувати; дубити, вичинювати; [(про змію) класти яйця Г]»

псл. činiti «робити» (‹ «стежити за порядком»), похідне від činъ «порядок, дія»;
р. чини́ть «лагодити; робити загостреним; заповняти чимось пусте, начиняти», бр. чыні́ць «чинити, творити, робити; робити (кудель)», др. чинити «влаштовувати; виготовляти; складати; робити; укладати (про мир); виявляти», п. czynić «робити», ч. činit «робити, складати», слц. činit’ «тс.», вл. činić «робити, діяти; поводитися», нл. cyniś «тс.», болг. чѝня «роблю; маю певну ціну», м. чини «робить; складає; коштує», схв. чѝнити «робити, складати», слн. заст. číniti «тс.», стсл. чинити «ставити в ряд, приводити в порядок; творити, складати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́чинка
зачимба́рити «зарізати кабана»
зчи́нки «полова»
начини́ти
на́чинка
на́чи́ння «посуд»
підчи́нка «оборка на подолі спідниці»
пі́дчинки «висівки, полова»
подрозчинить «додати борошна в тісто до замісу; збільшити кількість розчиненого тіста»
подчинить «підсипати борошна в тісто перед замісом»
при́тінь «тс.»
причи́н «протрава; дубильна яма; посуд для дублення»
причи́на «причина; хвороба»
причи́ний
причи́ник
причи́нний «психічно хворий»
причи́нок «зауваження»
причи́няний «протравлений дуб»«прикадок, посуд для дублення» (у сполученні причи́няний дуб)(у сполученні причи́няний прикадок)
причиня́ник «тс.»
причиня́ти «прикривати, прихлопувати; [додавати; готувати розчин (на хліб та ін.) ДзАтл]»
причі́н «назва розчину (для хліба та ін.)»
причі́на
счи́нки «полова»
счиня́ти «чистити збіжжя» (у сполученні счиня́ти збі́жжя)
учи́нок
учиня́ти
чимба́рство «чинбарство»
чинба́ «чиньба, приготування»
чинба́р
чинбаре́нко «син чинбаря»
чинба́рити «чинити, вичинювати шкіру»
чинбари́ха «дружина чинбаря»
чинбарі́вна «дочка чинбаря»
чинба́рний
чинба́рня
чинба́рство
чи́нений
чини́тель «виконувач» (у виразі ч. закону)
чині́та «чарівник»
чи́нка «вичинка шкіри»
чинки́ «чари»
чи́нний
чиньба́ «вичинка; термосіння, побої»
чиня́нка «бомба, начинена порохом»
чиня́ти «тс.»
чіньки «чари»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чыні́ць «чинити, творити, робити; робити (кудель)» білоруська
чѝня «роблю; маю певну ціну» болгарська
činić «робити, діяти; поводитися» верхньолужицька
чинити «влаштовувати; виготовляти; складати; робити; укладати (про мир); виявляти» давньоруська
чини «робить; складає; коштує» македонська
cyniś «тс.» нижньолужицька
czynić «робити» польська
činiti «робити» (‹ «стежити за порядком») праслов’янська
чини́ть «лагодити; робити загостреним; заповняти чимось пусте, начиняти» російська
чѝнити «робити, складати» сербохорватська
činit' «тс.» словацька
číniti «тс.» словенська
чинити «ставити в ряд, приводити в порядок; творити, складати» старослов’янська
činit «робити, складати» чеська
činъ «порядок, дія» ?
číniti «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України