ПРИТЧА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. pritъčа ‹ *рrі-tъk-jа «випадок», похідне від pritъknǫti, утвореного за допомогою префікса pri- «при-» від tъknǫti «ткнути»;

р. при́тча «вислів, коротке повчальне оповідання; [несподіваний (нещасний) випадок; несподіване захворювання; уроки, причина]», бр. пры́тча «притча, [неприємний випадок, ганьба]», др. притъча «притча, приклад, вислів; випадок; нещастя, лихо», п. ст. przytcza «випадок», болг. при́тча «притча», схв. при̑ча «оповідання; притча, казка», слн. príčа «момент, теперішній час; свідчення, свідок; притча, казка, оповідання», стсл. притъча «притча»;

похідне утворення від ти́кати, ткну́ти «доторкатися; (перен.) наближатися словами», аналогічне до при́тча (від псл. pritъknǫti «приткнути»);

результат метатези в слові при́тча «тс.» (див.);