ПРИНУКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ну (виг., частка)
псл. nu, no, очевидно, того самого походження, що й no «але; тільки» (іє.*nū˘);
припущення (Berneker IF 10, 153; Hofmann 216; Walde–Hofm. II 189; Klein 1063) про спорідненість стсл. ноукати «спонукати» з гр. νεύω «киваю», лат. nuō «тс.», дінд. návatē «обертається», nāuti «тс.» є помилковим, як і пов’язання (Rudn. II 863) з іє. *neu-o- «новий»;
р. бр. ну, др. нукнути «крикнути (підганяючи)», п. nu, nuże, nuż, ч. nu, nuže, слц. nuž, вл. no, nó, нл. no, [nu], схв. нy̏, слн. nò «ну», nù «гаразд», стсл. ноукати «спонукати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ну́кати
нум
ну́мо
ну́мте
ну́те
пону́ка
«заохо-чування, підбурювання Г; спонука; згода Нед»
понука́ти
«підганяти»
понука́ч
«підбурювач»
пону́кнути
«кивнути головою, через силу поступитися, згодитися Нед; заохотити, підбурити Г»
понукти́
«кивнути головою, через силу поступитися, згодитися»
пону́кувати
прину́ка
спону́ка
спонука́льний
спонука́ти
спону́ка́ч
спону́кливий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ну | білоруська |
| no | верхньолужицька |
| nó | верхньолужицька |
| νεύω «киваю» | грецька |
| návatē «обертається» | давньоіндійська |
| nāuti «тс.» | давньоіндійська |
| нукнути «крикнути (підганяючи)» | давньоруська |
| nū˘ «але; тільки» (іє.*nū˘) | індоєвропейська |
| *neu-o- «новий» | індоєвропейська |
| nuō «тс.» | латинська |
| no | нижньолужицька |
| nu | нижньолужицька |
| nu | польська |
| nuże | польська |
| nuż | польська |
| nu | праслов’янська |
| no | праслов’янська |
| ну | російська |
| нy̏ | сербохорватська |
| nuž | словацька |
| nò «ну»«гаразд» | словенська |
| nù «ну»«гаразд» | словенська |
| ноукати «спонукати» | старослов’янська |
| ноукати «спонукати» | старослов’янська |
| nu | чеська |
| nuže | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України