ПРИВЕРЕДА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ве́ред «примхи; гнійний нарив, болячка»
псл. *verdъ «ґуля, нарив»;
споріднене з лтс. ap-viȓde «нарив», дінд. várdhati «росте», двн. warza «бородавка», дангл. wearte, дісл. warta, нвн. Warze «тс.»;
іє. *uerd- «підвищуватися, підноситися, виступати»;
зіставляється також (Петлева Этимология 1972, 93–99, слідом за Гріммом) з двн. wartjan «ранити, ушкоджувати, псувати», гот. -wardjan «псувати», дісл. awardjan «тс.», дінд. vardh«відрізувати»;
р. ве́ред «нарив», вред, бр. [ве́рад] «нарив», др. вередъ «рана, нарив», п. wrzód «гнійник», ч. vřed «нарив, чиряк», слц. vred, вл. brjód, нл. wrjod «тс.», болг. вреда́ «шкода», м. [вред] «простуда», схв. врȇд «тілесне ушкодження», слн. vrèd «тс., нарив»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ве́реди
«примхи»
вередини́тися
«голосно плакати»
вереди́ти
вереди́тися
«чванитися»
вереді́й
вередли́вий
вередли́виця
вередни́к
«вередун»
вередни́ця
вередо́вний
вередува́ти
вереду́н
вереду́ха
надвереди́ти
«пошкодити»
надвереди́тися
підвереди́тися
«надірватися»
привере́да
«примхлива особа»
привере́ди
«примхи»
увере́д
«надсада, надрив»
увере́да
«тс.»
увере́ди́ти
«надірвати, перетрудити»
увере́ди́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ве́рад «нарив» | білоруська |
| вреда́ «шкода» | болгарська |
| brjód | верхньолужицька |
| -wardjan «псувати» | готська |
| wearte | давньоанглійська |
| warza «бородавка» | давньоверхньонімецька |
| wartjan «ранити, ушкоджувати, псувати» | давньоверхньонімецька |
| várdhati «росте» | давньоіндійська |
| vardh «відрізувати» | давньоіндійська |
| warta | давньоісландська |
| awardjan «тс.» | давньоісландська |
| вередъ «рана, нарив» | давньоруська |
| *uerd- «підвищуватися, підноситися, виступати» | індоєвропейська |
| ap-viȓde «нарив» | латиська |
| вред «простуда» | македонська |
| wrjod «тс.» | нижньолужицька |
| Warze «тс.» | нововерхньонімецька |
| wrzód «гнійник» | польська |
| *verdъ «ґуля, нарив» | праслов’янська |
| ве́ред «нарив» | російська |
| врȇд «тілесне ушкодження» | сербохорватська |
| vred | словацька |
| vrèd «тс., нарив» | словенська |
| вред | українська |
| vřed «нарив, чиряк» | чеська |
при́мха «каприз, забаганка; [марновірна прикмета; марновірні обряди; нашепти, наговори; талісмани Бі]»
очевидно, давніше *примъха, утворене з прийменника при та іменника *мъха «іржа на збіжжі, хвороба колоса» (пор. р. [мха] «тс.»), пов’язаного з мъхъ «мох»;
пор. р. [па́мха] «перешкода, лихо, шкода, біда, невдача, халепа, диво, нісенітниця; пошесть», [по́мха] «перешкода, невдача, причина, псування; неврожай з видимої причини, напр., від куколю, головні, іржі тощо»;
розвиток значення *примъха йшов у двох напрямах: «хвороба збіжжя, колоса» → «забобон, забобонна прикмета, певні магічні дії (у зв’язку з тим, що хвороби збіжжя часто вважалися наслідком чаклування)»;
«хвороба збіжжя, колоса» → «хвороба взагалі» → «каприз, вередування хворої людини» → «вередування взагалі» (як семантичну паралель пор. р. [при́вере́д], що первісно, як і [ве́ред], означало «чиряк, болячка», а пізніше також «примха, каприз», звідки привере́дничать «вередувати»);
пов’язання з р. [примститься] «привидітися, приснитися» (Кравчук Белар. лексікал. і этымал. 86) необґрунтоване;
бр. пры́мхі (мн.) «марновірство; марновірні прикмети», п. [prymcha] «дурнувата людина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
при́мхати
«вередувати, капризувати»
при́мхли́вий
примхува́тий
«примхливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пры́мхі «марновірство; марновірні прикмети» (мн.) | білоруська |
| prymcha «дурнувата людина» | польська |
| па́мха «перешкода, лихо, шкода, біда, невдача, халепа, диво, нісенітниця; пошесть» | російська |
| по́мха «перешкода, невдача, причина, псування; неврожай з видимої причини, напр., від куколю, головні, іржі тощо» | російська |
| привере́дничать | російська |
| примститься «привидітися, приснитися» | російська |
| *примъха | українська |
| при «іржа на збіжжі, хвороба колоса» (пор. р. [мха] «тс.») | українська |
| мъхъ «мох» | українська |
| *мъха | українська |
| *мъха | українська |
| *примъха «хвороба збіжжя, колоса» | українська |
| при́вере́д | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України