ПРАВОСЛАВНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
правосла́вний (рел.)
запозичення з церковно-слов’янської мови;
цсл. православьнъ «православний» утворене з основ прикметника правъ «правильний, правий; слушний, справедливий» та іменника слава «слава» як калька гр. ὀρϑόδοξος «православний (ортодоксальний, правовірний)», утвореного з основ ὀρϑός «правильний, правий» та δόξα «слава, віра»;
р. правосла́вный, бр. правасла́ўны, др. православьныи, п. вл. prawosławny, ч. pravoslavný, слц. pravoslávny, болг. правосла́вен, м. православен, схв. право̀сла̄ван, слн. pravosláven;
Фонетичні та словотвірні варіанти
правосла́в'я
правосла́віє
правосла́вник
«православний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| правасла́ўны | білоруська |
| правосла́вен | болгарська |
| prawosławny | верхньолужицька |
| ὀρϑόδοξος «православний (ортодоксальний, правовірний)» | грецька |
| ὀρϑός «правильний, правий» | грецька |
| δόξα «слава, віра» | грецька |
| православьныи | давньоруська |
| православен | македонська |
| prawosławny | польська |
| правосла́вный | російська |
| право̀сла̄ван | сербохорватська |
| pravoslávny | словацька |
| pravosláven | словенська |
| православьнъ «православний»«правильний, правий; слушний, справедливий»«слава» | церковнослов’янська |
| правъ | церковнослов’янська |
| слава | церковнослов’янська |
| правъ | церковнослов’янська |
| слава | церковнослов’янська |
| pravoslavný | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України