ПОЇТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пої́ти
псл. pojiti «поїти», пов’язане чергуванням голосних з piti «пити»;
р. пои́ть, бр. паі́ць, др. поити, п. poić, ч. заст. pojitі, слц. pojit’, болг. поя́, м. пои, схв. пòjити, слн. pojíti, стсл. поити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запі́й
«період безперервного пияцтва»
запо́їни
«частування для батьків нареченої після заручин»
(заст.)
напі́й
обпо́ї
«захворювання коліна (у коня)»
перепі́й
пі́йка
«гулянка, пиятика»
пі́йло
пої́лка
пої́льник
«той, хто поїть; чайник для напування хворих»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паі́ць | білоруська |
| поя́ | болгарська |
| поити | давньоруська |
| пои | македонська |
| poić | польська |
| pojiti «поїти» | праслов’янська |
| piti «пити» | праслов’янська |
| пои́ть | російська |
| пòjити | сербохорватська |
| pojit' | словацька |
| pojíti | словенська |
| поити | старослов’янська |
пая́ти
порівнювалось (Petersson BSl. Wortst. 88) з дінд. yāuti «прив’язує», yutáḥ «прив’язаний»;
пов’язувалось (Преобр. ІІ 31; SW VI 310; Machek ESJČ 427) з пи́ти, пої́ти (пор. упиватися (зубами, пазурами));
не цілком ясне;
р. пая́ть, бр. пая́ць, др. паяти «кувати», п. spoić, spajać, ч. pájeti «паяти», слц. pájat’, болг. споя́вам, м. споjува, схв. спòjити, слн. spájati «тс.», стсл. съпоити «з’єднати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпа́йка
па́йка
пая́льний
пая́льник
пая́льщик
па́яний
перепа́йка
припа́й
«метал або сплав для паяння; [смуга землі між крутим морським берегом та водою]»
припа́йка
припі́й
розпа́йка
спай
спа́йка
спа́йність
спаю́н
«колодій»
спая́ч
«паяльщик»
спо́ї́ти
спо́ювати
«з’єднувати, приганяти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пая́ць | білоруська |
| споя́вам | болгарська |
| yāuti «прив’язує» | давньоіндійська |
| yutáḥ «прив’язаний» | давньоіндійська |
| паяти «кувати» | давньоруська |
| споjува | македонська |
| spoić | польська |
| spajać | польська |
| пая́ть | російська |
| спòjити | сербохорватська |
| pájat' | словацька |
| spájati «тс.» | словенська |
| съпоити «з’єднати» | старослов’янська |
| пи́ти | українська |
| пої́ти (пор. упиватися (зубами, пазурами)) | українська |
| pájeti «паяти» | чеська |
прої́ти «варити в закритому горщику, тушкувати; занапащати, псувати Нед; пекти О»
очевидно, псл. projiti, вторинна каузативна форма до прі́ти за зразком каузативних форм типу гни́ти – гної́ти, пи́ти – пої́ти тощо;
слц. [projic] «розігрівати над парою»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| projiti | праслов’янська |
| projic «розігрівати над парою» | словацька |
| прі́ти | українська |
| гни́ти | українська |
| гної́ти | українська |
| пи́ти | українська |
| пої́ти | українська |
пі́ти «співати»
сумнівне також виведення з кореня pi-k- (Mikl. EW 245; Горяев 290; Skok II 651);
не доведений зв’язок з гр. παιάν «пеан, спочатку – хоровий гімн», гот. faian «гудити, ганити», гр. ἔμπαιος «досвідчений, розумний» (Schrader Reallexikon I 187; Wiedemann BB 28, 38; Младенов 540);
зіставляється також (Ondruš Sl. Wortst. 118–119) з гіпотетичним псл. *рі- «бити» (пор. pila «пилка» та ін.);
очевидно, пов’язане з pojiti «поїти», piti «пити» (первісно як позначення обряду жертовного узливання або пісенного супроводу бенкету);
не зовсім ясне;
псл. pěti (‹ *poi-) «співати»;
р. петь, пою́, бр. пець, др. пѣти, п. piać «співати (про півня); прославляти», ст. piеć, ч. pěti «співати, оспівувати», слц. piet’ «оспівувати», полаб. р́ot, болг. пе́я, м. пее, схв. пе̏вати, пе̏ти, слн. péti, стсл. пѣти, поѭ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
непі́вний
(у виразі н. час «коли півні не співають, від півночі до світанку»)
пі́се́льник
«співак, той, хто пише або збирає пісні»
пі́се́нний
пі́се́нник
пі́сник
«співак»
пісника́р
«тс.»
пісни́ти
«співати»
піснь
«пісня»
пі́сня
пісня́р
пісня́рство
пі́яти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пець | білоруська |
| пе́я | болгарська |
| faian «гудити, ганити» | готська |
| παιάν «пеан, спочатку -- хоровий гімн» | грецька |
| ἔμπαιος «досвідчений, розумний» | грецька |
| пѣти | давньоруська |
| пее | македонська |
| р́ot | полабська |
| piać «співати (про півня); прославляти» | польська |
| pojiti «поїти» | праслов’янська |
| piti «пити» (первісно як позначення обряду жертовного узливання або пісенного супроводу бенкету) | праслов’янська |
| pěti «співати» (‹ *poi-) | праслов’янська |
| петь | російська |
| пою́ | російська |
| пе̏вати | сербохорватська |
| пе̏ти | сербохорватська |
| piet' «оспівувати» | словацька |
| péti | словенська |
| пѣти | старослов’янська |
| поѭ | старослов’янська |
| pěti «співати, оспівувати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України