ПОРЯДКУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ряд «сукупність однорідних предметів або істот, витягнутих в одну лінію; договір, угода; [порядок Нед; уряд Нед; черга; кінська збруя]»

псл. rędъ «ряд», пов’язане чергуванням голосних з *orǫdьje «знаряддя; справа»;
споріднене з лит. rindа̀ «ряд, лінія», лтс. riñda «тс.», rist, riedu «упорядковувати»;
далі зіставляється з гр. ἀραρίσϰω «укладаю», ἀρϑμός «сполучення», ἀριϑμός «число» (Persson Beitr. 857), а також з сперс. rand «слід», randītan «тесати» (Scheftelowitz WZKM 34, 227), лат. ordo «ряд» (Machek ESJČ 528–529);
р. ряд, бр. рад, др. рядъ, п. rząd, ч. řád(а), слц. rad «ряд», riad «посуд; інструмент; інвентар», вл. rjad(a), нл. rěd, болг. м. ред, схв. ре̑д, слн. réd, стсл. рѧдъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безпоря́дщина «безладдя»
безуря́ддя «тс.»
ви́ряд «вирядження»
виряджа́ти
відря́дження
відря́дний
відря́дник «той, хто працює за відрядною оплатою»
відря́дність «система відрядної оплати праці»
вряд
вряджа́ти
заря́д
заряджа́ти
заря́дка
заря́дний
заря́дник «архітектор; керівник, управитель»
зарядо́м «підряд, без вибору»
заря́дчик «керівник, управитель»
зауря́д «звичайно»
зна́ряд «знаряддя; зброя»
знаря́ддя
знаряджа́ти
знаряди́ти
зряд «убрання; часто»
зряди́ти «нарядити, убрати»
зря́ду
ізпідря́ду «підряд»
надрядко́вий
нара́дя «знаряддя»
наря́д
наря́ддя «вбрання»
наряджа́ти
на́рядка «тс.»
наря́дний
наря́дник
не́ряд «непорядок»
обря́д
о́брядно «підряд»
обрядо́вість
опоряджа́ти
опоря́дження
опоря́джувальний
переря́джений
переря́жка «переодягання»
підря́д
підрядко́вий
підря́дний
підря́дник
підря́дність
підря́дчик
підря́дчицький
по́ряд
поря́дковий
порядкува́ти
поря́дний
поря́дність
поря́док
по́ряду «по порядку»
рознаря́дка
розпоряджа́тися
розпоря́дливий
розпоря́дник
розпоря́док
розря́д
розряджа́ти
розря́дка
розря́дник
розря́дність
ря́джений
ряди́ «коло осіб, об’єднаних певними стосунками; [деталь ткацького верстата (дощечка з двома отворами); порядок Нед; устрій Нед]»
ряди́вий «працьовитий»
ряди́ло «розпорядник»
ряди́тель «управитель, розпорядник»
ряди́ти (ся)
рядко́ви́й
рядко́м
ря́дна́ «умова, договір» (заст.)
ря́дни́й «договірний; [акуратний, хазяйновитий; працьовитий О]»
ря́дно «нарядно»
рядови́й
рядови́к «рядовий солдат» (заст.)
рядо́вич «тс.»
рядойко «ряд»
рядо́к «кілька слів, літер, розміщених в одну лінію»
ря́дом
рядува́ти «обходити ряд сидячих людей, пригощаючи»
ря́дчик «підрядчик»
ря́нна «хазяйка»
ря́нни́й «порядний, путящий»
споряджа́ти
споря́дження
суря́дний
суря́дність
урє́дно «добре, порядно»
у́ряд
уряди́ти «прикрасити»
уря́дник
урядо́вець
урядо́вий
урядува́ти
уряжа́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рад білоруська
ред болгарська
rjad(a) верхньолужицька
ἀραρίσϰω «укладаю» грецька
ἀρϑμός «сполучення» грецька
ἀριϑμός «число» грецька
рядъ давньоруська
ordo «ряд» латинська
riñda «тс.» латиська
rist латиська
riedu «упорядковувати» латиська
rindа̀ «ряд, лінія» литовська
ред македонська
rěd нижньолужицька
rząd польська
rędъ «ряд» праслов’янська
*orǫdьje «знаряддя; справа» праслов’янська
ряд російська
рȇд сербохорватська
rand «слід» середньоперська
randītan «тесати» середньоперська
rad «ряд»«посуд; інструмент; інвентар» словацька
riad «ряд»«посуд; інструмент; інвентар» словацька
réd словенська
рѧдъ старослов’янська
řád(а) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.