ПОРАЖАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ра́да
запозичено через посередництво давньопольської або давньочеської мови із середньоверхньонімецької;
свн. rāt «рада» (нвн. Rat «рада, вказівка, порада») споріднене з дангл. rǣd «порада, допомога, вигода, користь», rǣdan «радити», дісл. ráð «рада, міркування; засіб», ráða «радити, домагатися», гол. rаad «рада, радник, план», гот. garēdan «заздалегідь потурбуватися», urrēdan «вигадувати», ірл. imm-rā́dim «обдумую», стсл. радити «турбуватися», нgрадити, ав. rāδaiti «лагодить», rada- «опікун, попечитель», дінд. rā́dhyati, rādhnṓti «налагоджує, удається, справляється», rā́dhyatе «удається», rādhayati «робить», можливо, також осет. rād «порядок, ряд», псл. radъ, укр. рад(ий), лит. rîdyti «показувати»;
р. бр. ра́да, п. ч. слц. вл. нл. rada;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпора́ддя
«безпорадність, безпомічність»
безпора́дний
відра́дити
відра́дник
«той, що відраджує»
дора́дець
«порадник»
дора́джувати
«радити»
дора́дити
«порадити»
дора́дник
дора́дчий
дорадя́нський
зара́да
«запомога; вжиті заходи; рада»
зара́джувати
зара́дити
зара́дний
«який радить, усуває недоліки, запобіжний»
нара́да
незара́дний
«безпорадний, безпомічний»
непора́дний
обра́да
«рада; обговорення; нарада»
обра́дитися
підра́дити
«спонукати»
підрадли́вий
«обманливий»
підража́ти
«спонукати на щось порадами»
по-радя́нськи
по-радя́нському
пора́да
«рада; [порадниця Нед]»
по́ра́дець
«порадник»
пора́диця
«порадниця»
пора́дливий
«який радить»
пора́дний
«що має пораду, допомогу»
пора́дник
«радник; підручник, посібник; [поручитель, відповідальна особа Нед]»
пора́дчик
«порадник, поручитель, відповідальна особа»
пора́дько
«порадник»
поража́ти
«радити, допомагати»
рада
«рада; радник, член ради»«підмова»
(XIV ст.), (1433)
радити
(1322)
ра́дити
ра́дич
«радник»
ра́дни́й
ра́дник
раднико́ва
«радниця»
радни́ця
«міська дума»
радува́ти
«радити»
ра́дця
«радник»
(заст.)
радя́нець
радяни́н
радяніза́ція
радянізува́ти
радя́нський
розра́да
розра́дник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rāδaiti «лагодить» | авестійська |
| rada- «опікун, попечитель» | авестійська |
| ра́да | білоруська |
| rada | верхньолужицька |
| rаad «рада, радник, план» | голландська |
| garēdan «заздалегідь потурбуватися» | готська |
| urrēdan «вигадувати» | готська |
| rǣd «порада, допомога, вигода, користь» | давньоанглійська |
| rǣdan «радити» | давньоанглійська |
| rā́dhyati | давньоіндійська |
| rādhnṓti «налагоджує, удається, справляється» | давньоіндійська |
| rā́dhyatе «удається» | давньоіндійська |
| rādhayati «робить» | давньоіндійська |
| ráð «рада, міркування; засіб» | давньоісландська |
| ráða «радити, домагатися» | давньоісландська |
| imm-rā́dim «обдумую» | ірландська |
| ródyti «показувати» | литовська |
| rada | нижньолужицька |
| Rat | нововерхньонімецька |
| Rat | нововерхньонімецька |
| rada | польська |
| radъ | праслов’янська |
| ра́да | російська |
| rāt «рада» (нвн. Rat «рада, вказівка, порада») | середньоверхньнімецька |
| rada | словацька |
| радити «турбуватися» | старослов’янська |
| нерадити | старослов’янська |
| нерадити | старослов’янська |
| рад(ий) | українська |
| rada | чеська |
| rād «порядок, ряд» | ? |
рази́ти
псл. raziti «бити, ударяти», утворене від razъ «удар»;
припускається (Skok III 115) і зворотний шлях утворення (псл. razъ від raziti);
р. рази́ть, бр. [ра́зіць] «вражати, ображати», др. поразити «ударити; перемогти», п. razić «бити, разити», ч. raziti «штампувати, карбувати; прорубувати», слц. razit’ «карбувати; пахнути», вл. porazyć «вразити; подолати, перемогти», нл. razyś, болг. поразя́ «разити; розбити», м. порази, схв. пора́зити «тс.», слн. ráziti «дряпати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́разка
виразко́вий
ви́разок
«виразка»
відра́за
відра́зливий
відра́зний
вража́ти
вра́ження
вражі́ння
вражли́вий
вра́за
вра́зи́ти
вразли́вий
дора́зка
«образа»
дора́зливий
«влучний, точний, вирішальний; чуттєвий»
дора́зний
«влучний, вирішальний, чіткий, пунктуальний»
дора́зький
«тс.»
заража́ти
зара́за
за́разень
«заразна речовина»
зарази́ти
«передати інфекцію»
зара́зли́вий
зара́зни́й
зара́зник
«передавач зарази»
знезара́зити
наража́ти
«піддавати»
наража́тися
«наштовхуватися; ставити себе під загрозу; [(комусь) ображати, бути неприємним, кривдити Ж]»
невра́зний
«невразливий»
одра́за
переразли́вий
«пронизливий, разючий»
перера́зний
«тс.»
поража́ти
«уражати»
пораже́нець
пора́ження
пораже́нство
пора́за
«рана Г; поранення; поразка; мука, лихо Нед»
порази́ти
пора́зити
«поранити, укусити»
пора́зка
прира́жений
«обпалений сонцем»
прора́зливий
«різкий, пронизливий»
пророжа́ти
«простромлювати, пробивати колом, рожном»
разли́вий
«разячий»
разни́й
«дратівливий, чутливий; болючий, пронизливий»
разо́к
«вразлива на дотик рана»
разю́чий
разя́чий
уража́ти
ура́ження
«образа; захворювання»
ура́жувати
ура́з
«рана; удар; образа, зневага; [матка Г; випадіння матки у жінок Бі]»
ура́за
«рана, удар, образа»
ура́зи́ти
ура́зка
«пошкодження, ранка»
ура́зли́вий
ура́зний
«болючий; який викликає біль»
ура́зовий
«поранений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ра́зіць «вражати, ображати» | білоруська |
| поразя́ «разити; розбити» | болгарська |
| porazyć «вразити; подолати, перемогти» | верхньолужицька |
| поразити «ударити; перемогти» | давньоруська |
| порази | македонська |
| razyś | нижньолужицька |
| razić «бити, разити» | польська |
| raziti «бити, ударяти» | праслов’янська |
| razъ «удар» | праслов’янська |
| рази́ть | російська |
| пора́зити «тс.» | сербохорватська |
| razit' «карбувати; пахнути» | словацька |
| ráziti «дряпати» | словенська |
| raziti «штампувати, карбувати; прорубувати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України