ПОНТОН — ЕТИМОЛОГІЯ
понто́н «плавуча опора для кранів, копрів, причалів, наплавних мостів»
запозичення з французької мови;
фр. ponton «понтон; понтонний міст», утворено від лат. pontō (зн. в. pontonem) «плоскодонне судно; понтон», похідного від pōns (род. в. pontis) «міст, гать, настил з колод», спорідненого з псл. pǫtь, укр. путь;
р. болг. понто́н, бр. панто́н, п. ч. вл. ponton, слц. слн. pontón, м. понтон, схв. по̀нто̄н;
Фонетичні та словотвірні варіанти
понтоне́р
понто́нник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| панто́н | білоруська |
| понто́н | болгарська |
| ponton | верхньолужицька |
| pontō «плоскодонне судно; понтон» (зн. в. pontonem) | латинська |
| pons «міст, гать, настил з колод» | латинська |
| понтон | македонська |
| ponton | польська |
| pǫtь | праслов’янська |
| понто́н | російська |
| по̀нто̄н | сербохорватська |
| pontón | словацька |
| pontón | словенська |
| путь | українська |
| ponton «понтон; понтонний міст» | французька |
| ponton | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України