ПОМІТНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

мі́тити «ставити мітку; мати на увазі, намічати; цілити»

псл. mětiti опосередковано пов’язане з metati «метати»;
зіставляється з дінд. mātiḥ «міра, пізнання», лат. mētior «міряю», гр. μ́ητις «рада; розум», дангл. mǣd «міра», пов’язаними з іє. *mē«міряти»;
можливий також більш віддалений зв’язок з гот. maitan «рубати, різати, висікати»;
р. ме́тить, бр. ме́ціць, др. мѣтити, п. przymiot «приміта, ознака», болг. смя́там «рахувати, вичисляти, вважати», схв. замијèтити «примітити», приме́тати «тс.; зазначити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́мітка «замітка, запис»
відмі́тина «пляма іншого кольору на шкірі тварини»
відмі́тка
відмі́тчик
домітува́ти «метикувати»
Ж
замі́т «пам’ять, спостерігання»
замі́тина «зарубка у теслярів»
за́мі́тка
замітки́й «примітний»
замі́тли́вий «спостережливий»
замі́тниця «довге і тонке дерево, яке сплавляють»
заміча́ти
замі́чка «замітка»
изміча́ти «спостерігати»
мі́та́
мі́тка
мітки́й «примітний»
мі́ткий «влучний»
мі́тчик
мі́чений
намі́тка
невзамі́ту «непримітне»
невмі́тно «тс.»
одме́тний «відмінний чимось від іншого»
помі́тка
помі́тливий «спостережливий»
помі́тний
поміча́ти «спостерігати; робити помітки»
примі́та
примі́тка
при́мітка «приміта»
примі́тливий «уважний»
примітний
приміча́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ме́ціць білоруська
смя́там «рахувати, вичисляти, вважати» болгарська
maitan «рубати, різати, висікати» готська
μ́ητις «рада; розум» грецька
mǣd «міра» давньоанглійська
mātiḥ «міра, пізнання» давньоіндійська
мѣтити давньоруська
*mē «міряти» індоєвропейська
mētior «міряю» латинська
przymiot «приміта, ознака» польська
mětiti опосередковано пов'язане з metati «метати» праслов’янська
ме́тить російська
замијèтити «примітити» сербохорватська
приме́тати «тс.; зазначити» українська


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.