ПОМОК — ЕТИМОЛОГІЯ
мо́кнути
псл. močiti, moknǫti, mokrъ, – споріднені з лит. maketi «вступити в болото», maknóti «ходити по грязюці», makonė «калюжа», лтс. makņa «болото, трясовина», muklājs «трясовина», ос. mœcyn «валятися в чомусь рідкому», вірм. mōr «болото, драговина», можливо, також лат. mācero «розм’якшую, розмочую, мочу»;
іє. *măk- «мокрий, зволожувати»;
р. мо́кнуть, мо́крый, бр. мо́кнуць, мо́кры, др. мокнути, мокрыи, п. moknąć, mokry, ч. moknouti, mokrý, слц. moknút’, mokrý, вл. moknyć, mokry, нл. moknuś, mokšy, полаб. mükri «мокрий», болг. мо́кря «мочу», мо́кър «мокрий», м. мокри «мочить», мокар «мокрий», схв. [промокнути], мòчити, мȍкар, слн. [mokniti], močíti, móker, стсл. мочити, мокръ, цсл. мокнѫти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вимака́ти
«вимокати»«вимокла ділянка посіву»
(Me)» ви́мок
ви́моклий
ви́мочка
«те.; промокачка»
відмака́ти
«відмокати»
ві́дмок
«відлига»
відмо́ка
«мокре місце в землі; луг, в якому намочено білизну»
замака́ти
«замокати»
змокра́віти
«змокріти»
змо́чувальний
мака́тка
«промокальний папір»
макля́к
«мокриця, Oniscus L.»
(ент.)
макра́шка
макре́ць
макро́тка
макря́к
«тс.»
ма́чанка
«страва із сиру й сметани»
мача́ти
«умочати»
ма́чка
«підлива»
міч
«сеча»
моква́
мокла́вина
«багнистий ґрунт, багно»
мокли́на
«тс.»
мокли́ця
«мокрота Ж; місце, що заливається весняною водою Ч; роздавлена гнида»
мокля́к
«низина, залита водою; все мокре; трухлявий предмет»
моклякува́тий
«сирий, болотистий»
мокля́ха
«болотний кліщ, Limnochares»
мокра́вий
«мокруватий»
мокра́вина
«багнисте місце»
мокрави́нець
«болотяний слимак, Paludina»
(зоол.)
мокре́ць
«запалення шкіри кінцівок у коней і рогатої худоби; [злегка заболочена низина Ч; все мокре Ж; мокрі дрова]»
мокре́ча
«вогкість, дощова погода; що-небудь мокре»
мокрий
мокри́на
«мокре місце, багно»
мокри́нець
«мокрець (у коней)»
мокри́ця
«стонога, Oniscus L.; [кістянка, Lithobius forficatus Ж; сколопендра, Scolopendra Ж; мокре місце, багно]»
(зоол.)
мокрі́зний
«дуже мокрий»
мокрі́нь
«тс.»
мо́крість
мокрі́ти
мокрови́на
«багнистий ґрунт, багно Ж; злегка заболочена низина Ч»
мокрота
мокрота́
мокро́та
«виділення з дихальних шляхів»
мокроти́ння
«тс.»
мокрува́тий
мокру́ха
«настояна горілка»
мокря́
мо́крява
«мочар»
мокря́вий
мокря́ни́
мокряни́ць
«тс.»
мокряниця
«мокраве, гниле поле»
мокря́ччя
«що-небудь мокре»
мо́кти
«мокнути»
моч
«сеча»
моча́
моча́ка
«підлива з грибів і борошна; страва з сала і м’яса»
моча́лка
«страва, яку їдять, умочаючи в неї хліб»
моча́нка
«страва з фруктів або ягід»
мочану́ха
«горілка з перцем»
мо́чар
моча́ра
«мочар»
мочари́стий
«з мочарами»
моча́рка
«довгоніжка, Tipula L.; болотяний слимак»
(зоол.)
мочарува́тий
«тс.»
моча́ти
«умочати»
мо́чва
«мокра погода»
моче́вий
«сечовий»
моче́на
«настояна горілка»
мочере́т
«мочар»
мочи́вий
«мокрий, дощовий»
мочилині́вка
«заглибина для мочіння конопель, льону»
мочи́ло
«тс.»
мочи́льний
мочи́ти
мочи́тися
мочи́ха
«долина з водою»
мочли́вий
«тс.»
мочо́вий
«сечовий»
мочува́тий
«трясовинний»
намо́к
«холодна настоянка»
недомо́ка
«недостатньо вимочене волокно коноплі»
підмока́ти
«підмокати»
підмо́чка
«розлив, повінь»
по́мок
«рід конопель, вимочуваних у воді»
помо́ченє
«змочування»
помоч́ина
«тс.»
примо́чка
промака́ти
«промокати»
промока́льний
промока́шка
розмака́ти
«розмокати»
розмочка
сирість
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мо́кнуць | білоруська |
| мо́кря «мочу» | болгарська |
| moknyć | верхньолужицька |
| mokry | верхньолужицька |
| mōr «болото, драговина» | вірменська |
| мокнути | давньоруська |
| *măk- «мокрий, зволожувати» | індоєвропейська |
| mācero «розм’якшую, розмочую, мочу» | латинська |
| makņa «болото, трясовина» | латиська |
| maketi «вступити в болото» | литовська |
| мокри «мочить» | македонська |
| moknuś | нижньолужицька |
| mokšy | нижньолужицька |
| mœcyn «валятися в чомусь рідкому» | осетинська |
| mükri «мокрий» | полабська |
| moknąć | польська |
| mokry | польська |
| močiti | праслов’янська |
| мо́кнуть | російська |
| промокнути | сербохорватська |
| moknút' | словацька |
| mokrý | словацька |
| mokniti | словенська |
| močíti | словенська |
| móker | словенська |
| мочити | старослов’янська |
| мо́крый | українська |
| мо́кры | українська |
| мокрыи | українська |
| мо́кър «мокрий» | українська |
| мокар «мокрий» | українська |
| мòчити | українська |
| мȍкар | українська |
| мокръ | українська |
| мокнѫти | церковнослов’янська |
| moknouti | чеська |
| mokrý | чеська |
| moknǫti | ? |
| mokrъ | ? |
| maknóti «ходити по грязюці» | ? |
| makonė «калюжа» | ? |
| muklājs «трясовина» | ? |
помина́ти «шанобливо називати; справляти поминки; (заст.) пригадувати»
псл. pomьněti «пам’ятати», pominati «згадувати», похідне від mьněti, mьniti «думати»;
р. по́мнить, помина́ть, бр. по́мніць, паміна́ць, др. помьнити «думати, пам’ятати», поминати «згадувати, пам’ятати, нагадувати», п. pomnieć «пам’ятати», wspominać «згадувати», ч. pomněti (pomniti), vzpomínati, вл. pomnić, pominać, нл. pomnieś, pominaś, болг. по́мня, помена́вам, м. помни, (с)поменува, схв. по́мнити (заст.) «пам’ятати; уважно слухати», по̀меновати «згадувати», слн. pómniti, spomínjati se, стсл. помьнѣти, поминати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
випомина́ти
«нагадувати; дорікати»
вспом'янути
(заст.)
вспо́мин
(заст.)
вспомина́ти
вспо́минка
допімну́тися
допомина́тися
«домагатися»
запімну́ти
«забути»
запо́внить
заповня́ть
«тс.»
запо́мнить
запомня́ть
напо́мин
«нагадування»
напомина́ти
«нагадувати»
невпомку
«невпам’ятку»
по́внити
«пам’ятати»
пом'я́ни́к
«поминальник, список імен померлих»
пом'янник
«тс.»
пом'яну́ти
поменни́к
«пам’ятник»
по́мин
«поминки»
(заст.)
помина́льний
помина́льник
«книжечка із списком імен для поминання; учасник поминок»
помина́льниця
«поминальна книжка»
по́мини
по́минки
поми́нник
«поминальник»
по́минок
«згадка»
по́мка
«пам’ять»
по́мки
«пам’ятно»
спімну́ти
«згадати»
спом'яну́ти
спо́ми́н
споми́на
«спомин»
спомина́ти
спо́минка
«спогад»
спо́минок
спо́мка
«тс.»
упімну́ти
упомина́ти
«нагадувати, застерігати; умовляти»
упоми́нок
«нагадування»
упо́мки
«впам’ятку»
упо́мку
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́мніць | білоруська |
| паміна́ць | білоруська |
| по́мня | болгарська |
| помена́вам | болгарська |
| pomnić | верхньолужицька |
| pominać | верхньолужицька |
| помьнити «думати, пам’ятати» | давньоруська |
| поминати «згадувати, пам’ятати, нагадувати» | давньоруська |
| помни (с)поменува | македонська |
| (с)поменува | македонська |
| (с)поменува | македонська |
| (с)поменува | македонська |
| pomnieś | нижньолужицька |
| pominaś | нижньолужицька |
| pomnieć «пам’ятати»«згадувати» | польська |
| wspominać «пам’ятати»«згадувати» | польська |
| pomьněti «пам’ятати» | праслов’янська |
| pominati «згадувати» | праслов’янська |
| mьniti «думати» | праслов’янська |
| по́мнить | російська |
| помина́ть | російська |
| по́мнити «пам’ятати; уважно слухати» (заст.) | сербохорватська |
| по̀меновати «згадувати» | сербохорватська |
| pómniti | словенська |
| spomínjati se | словенська |
| помьнѣти | старослов’янська |
| поминати | старослов’янська |
| pomněti (pomniti), vzpomínati | чеська |
| vzpomínati | чеська |
| vzpomínati | чеська |
| vzpomínati | чеська |
| vzpomínati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України