ПОМЕЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
моло́ти (мелю́)
псл. *melti «молоти, подрібнювати»;
споріднене з лит. malù, málti, лтс. malu, malt, гот. двн. malan, лат. molo, molere «тс.», гр. μύλλω «дроблю», хет. mallai «роздавлює», дінд. mṛṇati «тс.; меле»;
іє. *mel-/ mol- «молоти, розтирати»;
р. моло́ть, бр. мало́ць, др. молоти, п. mleć, ч. mlíti, слц. mlieť, вл. mlěć, нл. mlas, полаб. mlaht, болг. ме́ля, м. меле, схв. млȅти, слн. mléti, стсл. млѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безмли́в'я
«час безробіття на млині»
ви́мелки
«вимелене»
ви́мол
«кількість змолотого борошна»
заме́л
«змолотий хліб, борошно»
заме́луватий
«балакучий, брехливий»
заме́люватися
«забріхуватися»
замелю́ха
«базіка; брехун»
ме́ливо
«помел; зерно на помел; борошно»
мелі́й
«той, хто привіз зерно на помел»
мелу́н
«балакун, базікало»
мельне́
ме́льник
мельникі́вна
«дочка мельника»
мельни́цтво
мельни́чити
«молоти у млині; бути мельником»
мельничу́к
«син мірошника, мельника»
мельну́ти
«палиця для приведення в рух жорнового каменя»
(однокр.). [ма́люх] Корз
менни́чити
«тс.»
мливо
мола́
молоття́
наме́л
намелистий
«який дає добрий намел»
недомел
обме́л
омеля́ти
«очищати від луски (ячмінь)»
переме́л
поме́л
помо́лець
«той, хто привіз зерно на помел»
проме́л
«плата зерном за помел»
промо́л
«мливо»
розме́л
розме́льний
розме́лювальний
розме́лювач
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мало́ць | білоруська |
| ме́ля | болгарська |
| mlěć | верхньолужицька |
| malan | готська |
| μύλλω «дроблю» | грецька |
| malan | давньоверхньонімецька |
| mṛṇati «тс.; меле» | давньоіндійська |
| молоти | давньоруська |
| *mel-/ mol- «молоти, розтирати» | індоєвропейська |
| molo | латинська |
| malu | латиська |
| malù | литовська |
| меле | македонська |
| mlas | нижньолужицька |
| mlaht | полабська |
| mleć | польська |
| *melti «молоти, подрібнювати» | праслов’янська |
| моло́ть | російська |
| млȅти | сербохорватська |
| mlieť | словацька |
| mléti | словенська |
| млѣти | старослов’янська |
| mallai «роздавлює» | хетська |
| mlíti | чеська |
| málti | ? |
| malt | ? |
| molere «тс.» | ? |
обмeла́ «омела, Viscum album L.» (бот.)
результат видозміни деетимологізованої назви омела́, зближеної з дієсловом мести́, про що свідчать інші діалектні назви цієї рослини: [вимела, замело, мітла́, помело́];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| омела́ | ? |
| мести́ | ? |
| вимела | ? |
| замело | ? |
| мітла́ | ? |
| помело́ | ? |
мес́ти́ (мету́)
іє. *met- «кидати»;
споріднене з лит. mèsti «кидати», лтс. mest, можливо, також з лат. metere «косити, збирати», ірл. methel «група женців», сбрет. midiff «жну», лат. metῑrῑ «міряти»;
псл. mesti ‹ *met-ti «мести, кидати, метати»;
р. мести́, бр. месці́, др. мести «кидати», метла «віник», п. miešć «мести», ч. mésti, слц. miesť, вл. mjesć, нл. mjasć «тс.», полаб. metla «віник», болг. мета́ «мести», м. мете, схв. мèсти, слн. mêsti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виміта́льник
виміта́тися
«виходити, залишати приміщення»
виміта́ч
«вимітальник»
за́ме́т
«кучугура снігу; [заметіль Ж]»
заме́та
«замет; заметіль»
заметелю́га
заме́тистий
заметі́ль
заметі́льниця
«заметіль»
за́меть
«тс.»
замі́т
«замет»
за́міт
«заметіль, хуртовина»
замі́та́вка
«щітка для підлоги; лопата для жару»
заміта́тися
«швидко вибігати, зникати»
замі́ття
«кучугури снігу»
(зб.)
за́міть
«кучугура снігу; заметіль»
змі́тки
«залишки борошна на млиновому камені»
мете́ли́ця
«хуртовина; вид танцю»
мете́льник
«вихор»
мете́льничка
«замітальниця вулиць»
мете́льщик
«замітальник вулиць»
мете́люга
«хуртовина О; кучугура снігу Корз»
меті́ль
«метелиця»
меті́льник
«замітальник»
метла́
метла́стий
«схожий на мітлу»
метли́ще
«мітлище, держално у мітли»
міта́вка
«невеликий віник»
міта́ти
«мести»
міте́лка
«волоток очерету, проса; віник з таких волотків»
мітла́
«великий віник; [комета]»
мітла́стий
«[тс.]; з великими мітелками»
мітла́тий
«тс.»
мітли́ще
«держално у мітли»
мітля́р
«той, хто робить і продає мітли»
міто́вка
«невеликий віник»
міто́лка
«тс.»
міть
«заметіль»
наме́т
«замет снігу»
обме́тиця
«рештки борошна, які обмітають з млинового каменя; борошняний пил, що осідає в млині»
оме́т
«двір, обійстя, тік»
підміта́льний
підміта́льник
помели́ско
«держално у помела»
помело́
«мітла; ганчірка для очищання димарів від сажі»
помелю́ха
«помело»
поме́тиця
«сміття»
поміту́ха
«вимітальниця»
я
«те.; замет»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| месці́ | білоруська |
| мета́ «мести» | болгарська |
| mjesć | верхньолужицька |
| мести «кидати» | давньоруська |
| *met- «кидати» | індоєвропейська |
| methel «група женців» | ірландська |
| metere «косити, збирати» | латинська |
| metῑrῑ «міряти» | латинська |
| mest | латиська |
| mèsti «кидати» | литовська |
| мете | македонська |
| mjasć «тс.» | нижньолужицька |
| metla «віник» | полабська |
| miešć «мести» | польська |
| мести́ | російська |
| мèсти | сербохорватська |
| midiff «жну» | середньобретонська |
| miesť | словацька |
| mêsti | словенська |
| метла «віник» | українська |
| mésti | чеська |
| mesti ‹ *met-ti «мести, кидати, метати» | ? |
оме́ла́ «Viscum L.» (бот.)
далі зіставляється з дінд. amlaḥ «кислий», ambláḥ «тс.», алб. ёmblё «солодкий», tёmblё «жовч», лат. amārus «гіркий», гр. ὠμός «сирий», вірм. hum «тс.», двн. ampfaro «щавель»;
більш обґрунтовано пов’язується (Brückner 206; Потебня РФВ 6, 150) з псл. jęti, jьmǫ (укр. я́ти);
споріднене з лит. ãmalas «омела», лтс. amuls, amuols, āmuls, āmals, прус. emelno «тс.»;
псл. omela, *jьmela;
р. оме́ла «Viscum L.», бр. аме́ла, амяла́, п. jemioła, jemioło, [jemiel, jemielucha], ч. jmelí, [omelí, jemelo, jemola], слц. imelo, [omelo, omela, omelie], схв. ѝмела «омела біла; дубова омела», [о̀мела] «омела біла», [омељ, мељ, меље, омеља, мела] «тс.; дубова омела», слн. oméla, ohmélje «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
амела
вимела
воме́на
восмеловаті
восміл
восьміловаті
«тс.»
гамело́
ге́мел
гемела́
гомел
гомеля
єлим
єлом
замело
намели́на
обме́ла
обмил
обмила
омала́
«омела біла, Viscum album L.»
омело
омело́ві
«Loranthaceae»
омелха
омелха
«дубова омела, Loranthus europaeus L.»
оме́льга
омила
омі́ла
осмеловаті
осміл
осміловаті
помела
«тс.»
помело́
умела
ямела́
ямели́на
ямело́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ёmblё «солодкий» | албанська |
| аме́ла | білоруська |
| hum «тс.» | вірменська |
| ὠμός «сирий» | грецька |
| ampfaro «щавель» | давньоверхньонімецька |
| amlaḥ «кислий» | давньоіндійська |
| amārus «гіркий» | латинська |
| amuls | латиська |
| ãmalas «омела» | литовська |
| jemioła | польська |
| jemioło | польська |
| jęti | праслов’янська |
| omela | праслов’янська |
| emelno «тс.» | прусська |
| оме́ла «Viscum L.» | російська |
| ѝмела «омела біла; дубова омела» | сербохорватська |
| imelo | словацька |
| oméla «тс.» | словенська |
| ohmélje «тс.» | словенська |
| амяла́ | українська |
| jemiel | українська |
| jemielucha | українська |
| omelí | українська |
| jemelo | українська |
| jemola | українська |
| omelo | українська |
| omela | українська |
| omelie | українська |
| о̀мела «омела біла» | українська |
| омељ | українська |
| мељ | українська |
| меље | українська |
| омеља | українська |
| мела «тс.; дубова омела» | українська |
| jmelí | чеська |
| ambláḥ «тс.» | ? |
| tёmblё «жовч» | ? |
| jьmǫ (укр. я́ти) | ? |
| amuols | ? |
| āmuls | ? |
| āmals | ? |
| *jьmela | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України