ПОМАНА — ЕТИМОЛОГІЯ

пома́на «вид поминальної паски з хрестом; вид круглого калача без отвору, на який можна накладати різні ласощі і прикраси (вживається для подарунків, переважно зв’язаних з релігійними обрядами) Ме; подарунок після смерті Нед; пам’ятка, згадка Шух; спомин про померлих, поминки Нед»

запозичення з молдавської і румунської мов;
молд. пома́нэ «поминальні дарунки», рум. pománă «поминки» походять від цсл. помѣнъ «спомин, поминання», пов’язаного з помѣнѫти «пом’янути», поминати «поминати»;
п. [pomana] «дарунки, що їх роздають родичі небіжчика»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пома́нэ «поминальні дарунки» молдавська
pomana «дарунки, що їх роздають родичі небіжчика» польська
pománă «поминки» румунська
помѣнъ «спомин, поминання» церковнослов’янська
помѣнѫти «пом’янути» церковнослов’янська
поминати «поминати» церковнослов’янська

пома́на «обіцянка»

не зовсім ясне;
може бути зіставлене з [помени́тися] «пообіцяти», [поміни́ти] «тс.» або з помани́ти, похідним від мани́ти;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
помени́тися «пообіцяти» українська
поміни́ти «тс.» українська
помани́ти українська
мани́ти українська

мани́ти «кликати; вабити; вводити в оману»

псл. maniti, manjǫ «манити»;
споріднене з лтс. mãnît «обманювати», двн. mein «облудний», дінд. māya «привид, мана, чари», ав. māyā- «тс.»;
наявна лише в частині слов’янських мов основа man- відповідає властивій іншим слов’янським мовам основі mam- з тим самим значенням (п. mamić, ч. mámit, слц. mámiť, болг. ма́мя, м. мами, схв. мáмити, слн. mamít і);
обидві основи могли бути утворені за допомогою відмінних детермінантів від одного кореня mā- «швидко рухати, махати» або одна з них є результатом асиміляції чи дисиміляції кінцевого приголосного у корені (m – n);
р. мани́ть, бр. мані́ць, др. манение «зваблювання», п. [manić], ч. [podmanic], нл. maniś;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вмана́ «мана»
за́манка «принада»
зама́нли́вий
заману́тися
заманчи́вий
зманьчи́вий «оманливий»
мана́
мани́тися «хотітися»
манії́тися «снитися»
манли́вий
ма́нути «спокушати» (заст.)
ману́тися «тс.»
ма́ня «мана»
навмана́
навмани́
навманки́
навмання́
навманці́
навманя́
навманя́к
навманя́ки́
намана́ «навмання»
наомани́ «тс.»
о́бма́н
обма́на
обмани́тель
обма́нка «(мін.); [спосіб вишивання ЛБ VII]»
обма́нли́вий
обма́нний
обма́нник
обма́нство
обма́нщик
обма́нювати
ома́на
омане́ць «манівець»
ома́нливий
ома́нний
ома́нювати
пере́ман «переманювання»
перема́нювач
підма́на «ошукання, спокуса»
пома́на «мана»
пома́нли́вий «привабливий»
прима́на
при́ма́нка
приманли́вий
прима́нний
приманчи́вий
при́мань
ума́нювати «заманювати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
māyā- «тс.» авестійська
мані́ць білоруська
mein «облудний» давньоверхньонімецька
māya «привид, мана, чари» давньоіндійська
манение «зваблювання» давньоруська
mãnît «обманювати» латиська
maniś нижньолужицька
manić польська
maniti праслов’янська
мани́ть російська
podmanic чеська
manjǫ «манити» ?
man- (п. mamić, ч. mámit, слц. mámiť, болг. ма́мя, м. мами, схв. мáмити, слн. mamít і) ?
mā- «швидко рухати, махати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.